У Львові медики Першого територіального медичного об’єднання вперше в історії української медицини провели унікальну подвійну родинну трансплантацію органів 7-річному хлопчику. Дитина отримала нирку від батька та частину печінки від матері, що стало єдиним шансом на порятунок після тривалої боротьби з наслідками рідкісного генетичного захворювання.
Ця складна операція, проведена у кілька етапів, відкриває нову сторінку в вітчизняній трансплантології та дарує надію іншим пацієнтам зі складними комбінованими патологіями.
Ключові моменти
- Вперше в Україні проведено подвійну родинну трансплантацію органів дитині.
- 7-річний Артур отримав нирку від тата і частину печінки від мами.
- Причиною відмови нирок стала рідкісна генетична хвороба — первинна гіпероксалурія.
- Операція проходила в три етапи і вимагала залучення фахівців з Києва.
- Стан хлопчика стабільний, він відновлюється після успішного втручання.
Довгий шлях до порятунку
Історія 7-річного Артура з Івано-Франківщини — це історія неймовірної боротьби за життя. Хлопчик народився здоровим, але у віці двох років лікарі діагностували у нього саркому малого тазу. Це вкрай агресивна форма злоякісної пухлини, яка вимагала негайного та виснажливого лікування.
Після тривалого курсу терапії родина отримала довгоочікувану новину — рак відступив. Проте радість була недовгою. Невдовзі у дитини почалися нові серйозні проблеми зі здоров'ям, які виявилися наслідком не онкології, а іншої, прихованої недуги.
Новий виклик: відмова нирок
У Артура почала розвиватися сечокам’яна хвороба. Камені утворювалися знову і знову, незважаючи на спроби їх дроблення. З часом це призвело до повної відмови обох нирок. Хлопчик став залежним від гемодіалізу — процедури штучного очищення крові, яка лише підтримувала його життя, але не вирішувала основної проблеми.
Лікарі розуміли, що за таким агресивним перебігом хвороби стоїть щось більше, ніж звичайна схильність до утворення каменів. Було вирішено провести поглиблене генетичне обстеження, зразки для якого відправили на аналіз аж до Кореї.
Що таке первинна гіпероксалурія?
Це рідкісне генетичне захворювання, пов'язане з мутацією генів. Через цю мутацію печінка не виробляє специфічний фермент, відповідальний за розщеплення оксалатів. В результаті оксалати накопичуються в організмі, з'єднуються з кальцієм і утворюють нерозчинні кристали, які осідають переважно в нирках, руйнуючи їх.
Діагноз, що змінив усе
Результати генетичного тесту підтвердили найгірші побоювання. В Артура виявили первинну гіпероксалурію. Ця рідкісна мутація пояснила, чому його нирки так швидко вийшли з ладу. Проблема була не в самих нирках, а в печінці, яка через генетичний дефект «отруювала» весь організм нерозчинними солями.
Стало очевидно, що проста пересадка нирки не допоможе. Новий орган так само швидко був би зруйнований через неправильну роботу печінки. Єдиним шансом на порятунок була комбінована трансплантація двох органів — печінки та нирки.
«Це був справжній виклик. Раніше в Україні нікому не проводили таку комбіновану родинну трансплантацію дитині з гіпероксалурією. Пересадити лише нирку було неможливо, бо першопричина була в печінці. Тож, щоб дати Артуру шанс на життя, довелося виконати трансплантацію обох органів, донорами яких стали його мама і тато», — розповів Максим Овечко, керівник Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова.
Унікальна операція у три етапи
Медична команда розробила складний план лікування, що складався з трьох окремих хірургічних втручань. Такий підхід був необхідний для мінімізації ризиків та підготовки організму дитини до кожної наступної операції.
- Перший етап: Хірурги видалили обидві непрацюючі нирки Артура. Це було необхідно, оскільки в уражених органах розвинулася інфекція, яка могла б загрожувати успіху майбутніх трансплантацій.
- Другий етап: Через місяць, коли організм хлопчика відновився, відбулася перша трансплантація. Батько Артура став донором, віддавши синові свою нирку.
- Третій етап: Ще через три тижні відбулося найскладніше втручання — пересадка частини печінки. Донором стала мама хлопчика. Для проведення цієї надскладної операції львівські медики запросили колег з Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова на чолі з Олександром Гриненком.
Командна робота заради життя
До операційної бригади увійшли десятки фахівців: трансплантологи, хірурги, анестезіологи, реаніматологи та медсестри. Успіх такого втручання став можливим завдяки злагодженій роботі двох провідних медичних центрів України.
Нове життя та прості дитячі мрії
Обидві пересадки пройшли успішно. Організм Артура прийняв нові органи, які почали виконувати свої функції. Після тривалих місяців, проведених у лікарняній палаті, хлопчик нарешті почав одужувати.
Зараз він поступово набирає вагу, його настрій покращився, і він знову почав сміятися. Попереду ще тривалий період реабілітації, але найстрашніше вже позаду. Сьогодні Артур мріє про прості речі, які для більшості дітей є буденністю. Наприклад, він ніколи в житті не куштував солодкої газованої води, і це одна з його маленьких мрій, яка незабаром може здійснитися.
Цей випадок не лише врятував одне дитяче життя, але й довів, що українська медицина здатна вирішувати найскладніші завдання. Історія Артура — це свідчення батьківської любові та високого професіоналізму українських лікарів.
