У Львові команда лікарів дитячої лікарні Святого Миколая врятувала життя дівчинки, яка народилася на 24-му тижні вагітності з вагою всього 600 грамів. Після чотирьох місяців інтенсивної терапії та догляду дитину, вага якої зросла до 3050 грамів, виписали додому.
Історія Марічки — це приклад сучасної неонатології та злагодженої роботи медичної команди. Дівчинка провела 73 дні в реанімації, де лікарі боролися за її життя, долаючи численні ускладнення, пов'язані з глибокою недоношеністю.
Ключові моменти
- Дівчинка народилася на 24-му тижні вагітності з вагою 600 г і зростом 30 см.
- Дитина провела в лікарні чотири місяці, з них 73 дні — у відділенні інтенсивної терапії.
- Легені немовляти були нерозвинені, тому дівчинка потребувала апаратної вентиляції та введення сурфактанту.
- До виходжування дитини була залучена мультидисциплінарна команда лікарів.
- На момент виписки вага дівчинки досягла 3050 грамів.
Передчасне народження та виклики
Мати дівчинки, пані Ірина, зіткнулася з ускладненнями ще на 21-му тижні вагітності. Лікарі діагностували недостатню кількість навколоплідних вод, що створювало ризики для дитини. Жінка прийняла рішення звернутися до лікарні Святого Миколая, що входить до Першого медичного об'єднання Львова, оскільки тут функціонує пологове відділення та є всі необхідні спеціалісти для допомоги новонародженим у критичних станах.
На 24-му тижні вагітності розпочалися передчасні пологи. На світ з'явилася Марічка — крихітна дівчинка вагою 600 грамів і зростом лише 30 сантиметрів. Такі діти вважаються глибоко недоношеними, і їхні органи та системи ще не готові до самостійного функціонування поза утробою матері.
Статистика недоношеності
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, народження на 24-му тижні вагітності пов'язане з високими ризиками. Виживаність таких дітей значно залежить від рівня медичної допомоги, доступної в перші хвилини, години та дні життя.
73 дні в реанімації
Одразу після народження Марічку перевели до відділення інтенсивної терапії новонароджених. Найбільшою загрозою для її життя була незрілість легень. Орган не міг самостійно забезпечувати дихання, тому дівчинку негайно підключили до апарата штучної вентиляції легень (ШВЛ).
Для того, щоб легені могли розправитися і почати функціонувати, лікарі ввели дитині спеціальний препарат — сурфактант. Ця речовина в нормі виробляється в організмі доношених немовлят і запобігає злипанню альвеол (легеневих мішечків). У глибоко недоношених дітей його вироблення недостатнє, що вимагає медичного втручання.
Протягом 73 днів команда неонатологів та анестезіологів цілодобово стежила за станом дівчинки, коригуючи параметри апарату ШВЛ, контролюючи харчування та реагуючи на будь-які зміни в її стані. Це був період щоденної боротьби за кожен подих і кожен грам ваги.
Що таке сурфактантна терапія?
Сурфактантна терапія — це стандартна практика у виходжуванні недоношених дітей з респіраторним дистрес-синдромом. Введення екзогенного сурфактанту безпосередньо в легені допомагає стабілізувати дихання та значно підвищує шанси на виживання.
Командна робота заради порятунку
Порятунок Марічки став можливим завдяки злагодженій роботі великої команди спеціалістів. Окрім неонатологів та анестезіологів, до процесу долучилися й інші лікарі.
Неврологи контролювали розвиток центральної нервової системи, яка є особливо вразливою у недоношених дітей. Офтальмологи проводили регулярні огляди для профілактики ретинопатії недоношених — серйозного захворювання очей, що може призвести до сліпоти.
Роль ранньої реабілітації
Важливу роль у відновленні дівчинки відіграла рання фізична терапія. Фізична терапевтка Діана Коростіна почала займатися з Марічкою ще в реанімації. Спеціальні вправи та позиціонування допомагали підтримувати м'язовий тонус, стимулювати руховий розвиток та запобігати ускладненням, пов'язаним з тривалим перебуванням у ліжку.
«Раннє втручання є ключовим для таких дітей. Воно не лише прискорює фізичне відновлення, але й позитивно впливає на неврологічний розвиток, закладаючи основу для здорового майбутнього», — зазначають фахівці з реабілітації.
Шлях додому
Переломним моментом став день, коли Марічка змогла дихати самостійно, без допомоги апарату ШВЛ. Це означало, що найкритичніший етап залишився позаду. Після стабілізації стану дівчинку перевели з реанімації до відділення патології новонароджених.
У цьому відділенні лікарі продовжили виходжування дитини. Основна увага приділялася набору ваги, адаптації до самостійного харчування та подальшому моніторингу стану здоров'я. Мама нарешті змогла більше часу проводити з донькою, вчитися доглядати за нею та брати участь у процесі годування.
Загалом Марічка провела в лікарні понад чотири місяці. За цей час її вага збільшилася більш ніж у п'ять разів — з 600 грамів до 3050 грамів. У день виписки медичний персонал влаштував для родини невелике свято з кульками та подарунками. Цей день став символом перемоги життя та професіоналізму лікарів.
Історія Марічки дає надію багатьом родинам, які стикаються з проблемою передчасних пологів, і підкреслює важливість сучасної перинатальної допомоги.
