Будівництво сміттєпереробного заводу у Львові, яке мало вирішити багаторічну проблему відходів, перетворилося на складний проєкт із затримками, судовими спорами та зростаючими боргами. Початкова вартість у 35 мільйонів євро значно зросла через додаткові кредити, а терміни завершення робіт постійно переносяться, залишаючи місто у фінансовій невизначеності.
Ключові факти
- Проєкт вартістю 35 мільйонів євро фінансується за рахунок гранту та кредитів від ЄБРР.
- Будівництво розпочалося зі значною затримкою та супроводжується конфліктами між міською владою та польським підрядником.
- Через недоліки початкового проєкту знадобився додатковий кредит на 718 мільйонів гривень для розбудови інфраструктури.
- Навіть після запуску завод не вирішить проблему повністю, оскільки 15% відходів потребуватимуть захоронення.
Непрозорий старт та фінансові зобов'язання
Проблема поводження з відходами у Львові залишається гострою роками. Місто не має власного полігону, що змушує його платити за вивезення та захоронення сміття в інших громадах. «Ми вивозимо сміття в інші громади, які мають свої полігони. І, звичайно, ми виплачуємо як за перевезення, так і за захоронення нашого сміття», — пояснює депутатка Львівської міської ради Уляна Пак.
У 2018 році міська влада ініціювала будівництво сучасного сміттєпереробного заводу. Проте міжнародний тендер на визначення підрядника від самого початку викликав сумніви. Після судових розглядів переможцем було визнано польську компанію Control Process. Цьому рішенню передувала неформальна зустріч тодішнього заступника мера Львова Геннадія Васьківа з представником польської фірми, що поставило під сумнів прозорість тендеру.
Довідка про фігуранта
Геннадій Васьків, колишній заступник міського голови Львова, наразі перебуває за межами України та є фігурантом кримінального провадження. Його звинувачують у нецільовому використанні благодійних пожертв під час воєнного стану (ч. 3 ст. 201-2 КК України).
Джерела фінансування та боргове навантаження
Загальна вартість проєкту становить 35 мільйонів євро. З них 10 мільйонів євро — грант від Східноєвропейського фонду з енергоефективності. Решту 25 мільйонів євро місто позичило у міжнародних фінансових установ, зокрема 20 мільйонів у Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).
Ці кошти доведеться повертати з міського бюджету, що лягає тягарем на платників податків. Уляна Пак зазначає: «На сміттєпереробний завод місто позичило кошти в ЄБРР. І, звичайно, за використання цих коштів ми сплачуємо відсотки. Є ще інші страхові виплати, які передбачені договором».
Конфлікти з підрядниками та затримки будівництва
Будівництво зіткнулося з проблемами ще на підготовчому етапі, який не був включений до основного проєкту. Для виконання цих робіт у 2019 році провели окремий тендер на Prozorro. Переможцем стала компанія ТОВ «НВП ШЛЯХБУД» з найдорожчою пропозицією — понад 41 мільйон гривень.
За даними журналістських розслідувань, ця фірма пов'язана зі Святославом Євтушенком, який у 2020–2021 роках очолював ЛКП «Зелене місто» — комунальне підприємство, що є замовником будівництва заводу. Цікаво, що у 2016 році Євтушенко, будучи депутатом Рівненської міськради, ініціював заборону на ввезення львівського сміття на рівненський полігон.
«Питання, якого ви милого відкинули попередні компанії з меншими цінами?» — коментує ситуацію громадська активістка Мар’яна Куц, вказуючи на невідповідність заявленої та фактичної техніки на майданчику.
У результаті підготовчі роботи не були виконані українською компанією. Польський генпідрядник Control Process був змушений виконати їх самостійно, витративши понад 1 мільйон євро власних коштів.
Непередбачені витрати
Представник Control Process S.A. Кшиштоф Хабієр розповів: «Це була дуже погана територія. Було багато сміття... Ми все це мусили десятками тисяч кубометрів вивозити, замінювати ґрунт, робити додаткове паліювання. Усі ці непередбачувані роботи контрактом досі не враховані».
Взаємні звинувачення
Будівництво фактично розпочалося із затримкою майже на чотири роки. Міська влада звинувачує польського підрядника у зриві термінів. «Є затримка з боку польського підрядника, перше, це по постачанню обладнання, друге, це за кількістю працівників і третє, вже протерміновані терміни», — заявив перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.
Натомість польська сторона стверджує, що місто не виконує фінансові зобов'язання. За словами Кшиштофа Хабієра, заборгованість сягає близько 3 мільйонів євро, а оплати не надходили понад сім місяців.
Нові кредити та неповне вирішення проблеми
З часом з'ясувалося, що початковий проєкт не враховував створення необхідної інфраструктури: під'їзних шляхів, інженерних мереж та благоустрою. «Виходить так, що проєкт передбачає лише будівлю і буквально кілька метрів довкола», — дивується депутатка Уляна Пак.
Для фінансування цих робіт наприкінці 2024 року Львівська міська рада схвалила отримання ще одного кредиту — 718 мільйонів гривень від Ощадбанку. Голосування відбулося «в пакеті» з соціальним проєктом для ветеранів, що, на думку деяких спостерігачів, змусило депутатів підтримати рішення.
Однак і тут виникли проблеми: польський генпідрядник не допускає на об'єкт переможця нового тендера, блокуючи продовження робіт.
Обмежені можливості заводу
Навіть після завершення будівництва та запуску завод не стане панацеєю. За технологією, на кожні 100 тонн перероблених відходів утворюватиметься близько 15 тонн залишків, які все одно доведеться вивозити на полігони.
Також проєкт не передбачає виробництва RDF-палива, яке могло б стати дешевшим енергоресурсом для місцевих підприємств, зокрема цементних заводів. «У рамках цього контракту... RDF-палива в нас не буде», — підтверджує активістка Мар’яна Куц.
Розслідування та майбутні перспективи
Львівська обласна прокуратура вже розслідує можливе нецільове використання коштів. За даними слідства, лише у 2023 році на розробку нової проєктної документації було переплачено майже 60 мільйонів гривень.
Термін завершення робіт за контрактом сплив у серпні, але будівельний майданчик досі не готовий до експлуатації. Поки тривають суперечки, Львів продовжує витрачати мільйони гривень на вивезення сміття, а мешканці міста залишаються заручниками ситуації, розплачуючись за проєкт, який перетворився на історію боргів та невиправданих очікувань.
