У Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові 5 жовтня 2025 року єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир звернувся до вірян із проповіддю, присвяченою євангельському уривку про жінку-хананейку. Архиєрей пояснив, чому наполеглива віра та щира молитва здатні змінити обставини, навіть коли здається, що надії немає.
Ключові тези проповіді
- Ісус виходить за межі звичного середовища, щоб знайти віру там, де її не очікують.
- Історія жінки-хананейки є прикладом непохитної віри та витривалості у молитві.
- Мовчання Бога не означає відмову, а може бути випробуванням глибини віри.
- Сила материнської любові та молитви має величезне значення для духовного захисту дітей.
- Справжня віра не залежить від походження чи статусу, а відкритості серця до Бога.
Ісус у пошуках віри за межами Галилеї
У своїй проповіді владика Володимир звернув увагу на незвичайний вчинок Ісуса, описаний в Євангелії від Матея (Мт 15, 21–28). Христос залишає рідну Галилею і вирушає у так звані «поганські землі», на відстань близько 40 кілометрів.
Архиєрей пояснив, що цей крок був зумовлений пошуком справжньої, живої віри. Часто серед свого народу Ісус стикався з нерозумінням та відкиненням. Його подорож за межі Ізраїлю символізує універсальність Божої любові, яка не обмежується одним народом чи територією.
Історичний контекст: хто такі хананеї?
Хананеї були язичницькими племенами, що населяли землі до приходу ізраїльтян. У часи Ісуса між юдеями та їхніми сусідами-язичниками існувала глибока релігійна та культурна прірва. Юдеї вважали язичників нечистими, тому візит Ісуса до цього краю був несподіваним і руйнував усталені стереотипи.
Владика зазначив, що в суспільстві, де бракувало знання про єдиного Бога, процвітали магія, ворожіння та поклоніння різним божкам. Людина, будучи релігійною за своєю природою, шукала відповіді, але не знаходила їх у створених нею ідолах. Саме в такому середовищі з'являється жінка, чия віра вразила самого Христа.
Драма матері та її наполеглива молитва
Центральною фігурою євангельської розповіді є жінка-хананейка, доньку якої «тяжко мучив біс». Її страждання як матері змусили шукати допомоги. Ймовірно, вона вичерпала всі відомі їй засоби — зверталася до місцевих цілителів та божків, але не отримала зцілення.
Дізнавшись про Ісуса, про якого говорили, що йому підкоряються злі духи, вона звертається до нього з криком відчаю: «Змилуйся наді мною, сину Давида! Біс тяжко мучить мою дочку». Владика Володимир підкреслив, що її звертання «сину Давида» свідчить про визнання в Ісусі очікуваного Месії, що було надзвичайним для язичниці.
Архиєрей також торкнувся природи зла. Він пояснив, що біснуватість часто починається зі спокуси, яка може здаватися привабливою, але її кінцева мета — знищення людини. Коли людина віддаляється від Бога, вона стає вразливою до альтернатив, які пропонує диявол.
Випробування віри: чому Ісус мовчав?
Одним із найскладніших моментів у цій історії є початкова реакція Ісуса. На благання жінки він не відповідає, а просто мовчить. Ця поведінка видається незвичною для того, хто завжди виявляв милосердя. Навіть учні почали просити за неї, щоб він її відпустив.
Перша відповідь Христа звучить суворо: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля». За словами владики Володимира, це не було проявом жорстокості. Ісус, знаючи серце жінки, випробовував її віру, даючи їй можливість проявити всю свою наполегливість та смирення.
Символізм «псів» та «щенят»
У ті часи юдеї зневажливо називали язичників «псами». Ісус, однак, пом'якшує цей вислів, кажучи: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам». Жінка у своїй відповіді приймає це порівняння зі смиренням, але використовує його як аргумент: «Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів».
Цей діалог, як наголосив архиєрей, показує неймовірну силу духу та глибоку віру жінки. Вона не образилася, а продовжила з надією просити хоча б «крихти» Божої благодаті. Саме ця відповідь продемонструвала, що її віра була не просто емоційним поривом, а глибоким переконанням.
«Коли ми говоримо до Бога — то Він слухає. Коли мовчимо — Бог говорить до нас, і ми маємо можливість Його почути. А коли віримо — то Бог діє», — процитував владика Володимир.
Перемога віри та значення материнської молитви
Вражений її відповіддю, Ісус вигукує: «О жінко, велика твоя віра! Хай станеться тобі, як бажаєш». І тієї ж миті її донька одужала. Владика підкреслив, що саме віра жінки стала причиною чуда. Ісус не дивився на її походження, а на стан її серця.
Він також звернув увагу на те, який дар отримала жінка. Христос не дав їй матеріальних благ, таких як гроші чи хліб, які б закінчилися наступного дня. Він дав їй щось значно більше — зцілення дитини, а отже, надію та майбутнє для всієї родини.
На завершення проповіді владика Володимир особливо відзначив важливість молитви матері за свою дитину. Він похвалив діяльність спільнот «Матері в молитві», які існують, зокрема, і в соборі Святого Юра, назвавши їх прикладом дієвої віри та любові.
«Для Ісуса був сенс покинути рідну Галилею, щоб знайти таку велику віру в поганському краї», — підсумував архиєрей, закликавши вірян до такої ж глибокої та наполегливої молитви, особливо у важкі часи для України. Він закликав просити Пресвяту Богородицю про захист, перемогу та справедливий мир.
