На конкурсі з відбору управителя для цегельного заводу «Керамбуд», що належав родичам Віктора Медведчука та Тараса Козака, перемогла компанія, яка запропонувала за управління активом вартістю понад 246 млн грн символічну суму — одну гривню. Єдиним учасником торгів виявилося самбірське ТзОВ «Цегла Самбір Еко», що має опосередковані зв'язки з представниками політичної партії ВО «Свобода».
Ключові факти
- Завод «Керамбуд», що належав братам Медведчука та Козака, виставили на конкурс для пошуку управителя.
- Єдиний учасник, ТзОВ «Цегла Самбір Еко», запропонував за управління 1 гривню.
- Компанія-переможець має зв'язки з бізнесом родини Кізіних, представники якої пов'язані з ВО «Свобода».
- Остаточне рішення щодо затвердження переможця Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) ще не ухвалило.
Несподіваний результат конкурсу
Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) 31 жовтня провело відкритий конкурс на платформі Prozorro для визначення управителя для одного з найбільших виробників цегли на заході України — заводу «Керамбуд». Це підприємство, розташоване у селі Галичани Городоцької громади, було конфісковане у братів звинувачених у держзраді Віктора Медведчука та Тараса Козака.
Стартова вартість права на управління заводом до кінця жовтня 2030 року становила 300 тисяч гривень. Однак у торгах взяла участь лише одна компанія — ТзОВ «Цегла Самбір Еко», яка запропонувала символічну ціну в 1 гривню. Наразі АРМА вивчає пропозицію, і остаточне рішення про передачу заводу в управління ще не прийнято. Така аномально низька ставка може стати причиною для відхилення результатів конкурсу.
Про завод «Керамбуд»
Підприємство оснащене сучасним німецьким обладнанням та має потужність виробництва до 4 мільйонів штук цегли на місяць. Його оціночна вартість становить понад 246 мільйонів гривень. Завод був арештований у 2024 році через підозру, що його власники ухилилися від сплати понад 75 млн грн податків та фінансували агресію РФ.
Що відомо про потенційного управителя
ТзОВ «Цегла Самбір Еко» — компанія, зареєстрована на початку 2020 року в Самборі. Її статутний капітал складає всього 1000 гривень, а в штаті офіційно працює лише п'ять осіб. Власником фірми є місцевий підприємець Тарас Банахевич.
Фінансові показники компанії за 2024 рік викликають питання. При загальному доході у 36,7 млн грн, чистий прибуток склав лише 19,1 тис. грн. Водночас боргові зобов'язання підприємства сягають 36,2 млн грн при активах у 60 млн грн. Це свідчить про значне боргове навантаження.
Зв'язки з політичними колами
Аналіз відкритих даних показує, що «Цегла Самбір Еко» має зв'язки з бізнесом, афілійованим з представниками ВО «Свобода». Власник фірми, Тарас Банахевич, раніше був пов'язаний з компанією «Самбірська еко-цегла», яка зараз належить львів'янину Андрію Терещенку.
Андрій Терещенко, у свою чергу, є бізнес-партнером братів Сидора та Герасима Кізіних. Сидір Кізін відомий як колишній головний юрист партії ВО «Свобода» та ексголова Житомирської ОДА. Його брат Герасим — львівський забудовник, власник корпорації «Львівміськбуд» та колишній кандидат у депутати від «Свободи».
Ключові особи у схемі зв'язків
- Валентин Джинджолія: контактна особа «Цегла Самбір Еко» на торгах. У 2020 році балотувався до Самбірської міськради від ВО «Свобода». Наразі є директором «Самбірського заводу будівельної кераміки», що належить Герасиму Кізіну.
- Наталія Радик: директорка «Цегла Самбір Еко». Раніше працювала підписантом на тому ж «Самбірському заводі будівельної кераміки».
Ці факти вказують на тісний зв'язок між компанією-переможцем та бізнес-структурами, що належать родині Кізіних, яка має міцні позиції у ВО «Свобода».
Майбутнє стратегічного активу
Передача такого потужного підприємства, як «Керамбуд», в управління є важливим кроком для збереження його виробничого потенціалу та забезпечення надходжень до державного бюджету. Арештовані активи повинні працювати на економіку України, а не простоювати.
«Керамбуд» є одним із найпотужніших виробників цегли на заході України, оснащений повністю автоматизованою лінією виробництва.
Рішення АРМА щодо затвердження переможця конкурсу буде визначальним. Агентство має переконатися, що управитель зможе не лише підтримувати діяльність заводу, але й забезпечити прибутковість, частина якої спрямовуватиметься до бюджету. Символічна пропозиція в 1 гривню, хоч і формально відповідає умовам аукціону з одним учасником, викликає обґрунтовані сумніви щодо економічної доцільності такої угоди для держави.
Громадськість та експертне середовище уважно стежитимуть за подальшим розвитком подій. Від прозорості та обґрунтованості рішення АРМА залежатиме не лише доля конкретного заводу, але й довіра до механізму управління конфіскованими активами загалом.
