Протягом останніх шести років народні депутати, які представляють Львівщину у Верховній Раді, ухвалювали низку рішень, що мали значний вплив на антикорупційну інфраструктуру, містобудування та національну безпеку. Аналіз їхніх голосувань, проведений на основі даних громадської ініціативи «Голка», показує неоднозначну позицію представників регіону щодо найбільш резонансних законопроєктів.
Серед ключових питань, що викликали суспільний резонанс, були спроби обмежити незалежність НАБУ та САП, скандальна містобудівна «реформа» та ініціативи, що стосувалися земельних відносин. Водночас щодо заборони діяльності російської православної церкви в Україні більшість львівських парламентарів продемонстрували єдність.
Ключові факти
- 11 народних депутатів від Львівщини підтримали законопроєкт, що обмежував незалежність НАБУ та САП.
- Містобудівну «реформу» (проєкт № 5655), розкритиковану мерами та Європарламентом, підтримали вісім представників регіону.
- Законопроєкт про заборону діяльності московського патріархату отримав майже одностайну підтримку від львівських нардепів.
- Частина депутатів, які голосували за суперечливі ініціативи, згодом намагалися публічно виправдати свої рішення або називали їх помилковими.
Голосування за антикорупційні органи
Одним із найбільш суперечливих рішень Верховної Ради стало ухвалення закону, який фактично обмежував незалежність Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Ця ініціатива викликала масові протести по всій країні, зокрема у Львові.
Із 263 народних депутатів, які підтримали цей законопроєкт, 11 були представниками Львівщини. Це рішення об'єднало як мажоритарників, так і депутатів, обраних за партійними списками.
Хто з львівських депутатів підтримав ініціативу
Серед мажоритарників, які проголосували «за», були Павло Бакунець (група «Довіра»), Тарас Батенко (голова партії «За майбутнє»), Юрій Камельчук («Слуга Народу») та Андрій Кіт (група «Довіра»).
Також ініціативу підтримали депутати, що пройшли до парламенту за списками партій: Мар'ян Заблоцький, Святослав Юраш, Євген Петруняк, Ростислав Тістик, Остап Шипайло, Олена Копанчук (всі – «Слуга Народу») та Михайло Цимбалюк («Батьківщина»).
Реакція суспільства та депутатів
Після голосування деякі депутати намагалися виправдати свої дії. Наприклад, Ростислав Тістик написав у соціальних мережах, що «в політиці бувають помилкові рішення», а Павло Бакунець, підтримавши законопроєкт, пізніше заявляв про необхідність роботи «над антикорупційним законодавством». Водночас, представник «Європейської солідарності» Михайло Бондар став одним з небагатьох у парламенті, хто проголосував проти.
Скандальна містобудівна «реформа»
Не менший резонанс викликав законопроєкт № 5655, відомий як містобудівна «реформа». Документ, ухвалений у 2022 році, критикували за обмеження повноважень місцевих громад у контролі за будівництвом. Мери найбільших українських міст виступили проти, а Європейський парламент закликав президента Володимира Зеленського не підписувати закон.
Для ухвалення рішення знадобилося 228 голосів, що лише на два більше за мінімально необхідну кількість. Голоси представників Львівщини також виявилися важливими.
«Закон обмежує права місцевих громад контролювати нове будівництво та фактично усуває міські органи влади від перевірок будівельних майданчиків», — зазначали критики реформи.
Позиція львівських парламентарів
За цю ініціативу проголосували мажоритарники Павло Бакунець, Тарас Батенко, Юрій Камельчук та Орест Саламаха («Слуга Народу»). Останній у коментарі для ЗМІ висловив переконання, що закон допоможе «наповнити бюджет», і не вважав переконливим аргумент про протест 38 мерів.
Серед списочників проєкт підтримали Святослав Юраш, Мар'ян Заблоцький, Ростислав Тістик та Остап Шипайло. Це голосування продемонструвало підтримку інтересів великих забудовників з боку частини депутатського корпусу.
Контекст: міжнародна реакція
У резолюції Європарламенту було наголошено на неприйнятності таких законодавчих кроків, особливо в умовах, коли Україна отримує значні кошти від західних партнерів на відбудову. Це створило додатковий тиск на українську владу та посилило увагу до проблеми прозорості у будівельній галузі.
Земельні схеми та захист адвокатів
Ще однією ініціативою, яка викликала занепокоєння у міжнародних партнерів, став так званий «закон Ігоря Мазепи» (проєкт 12089). У резолюції Європарламенту зазначалося, що цей закон може унеможливити повернення державі незаконно відчужених земель, зокрема лісів та прибережних смуг.
За цю ініціативу проголосували вже знайомі мажоритарники: Бакунець, Батенко, Кіт та Саламаха. Їх підтримали списочники Заблоцький, Юраш, Петруняк, Копанчук, Цимбалюк та Олена Кондратюк.
Також суперечливим виявився законопроєкт № 12320, який забороняє ототожнювати адвоката з клієнтом. Критики стверджували, що закон ускладнить притягнення до відповідальності громадян за згадку про зв'язок адвокатів із державними зрадниками, такими як Ілля Кива чи Віктор Янукович. Цю ініціативу, окрім інших, підтримала Наталія Піпа («Голос»).
Питання національної безпеки
На противагу суперечливим голосуванням, питання заборони діяльності російської православної «церкви» в Україні об'єднало більшість представників Львівщини. Майже всі мажоритарники регіону підтримали відповідний законопроєкт.
- «За» проголосувала переважна більшість депутатів від Львівщини.
- Не голосувала Наталія Піпа.
- Були відсутні під час голосування Орест Саламаха та Ярослав Дубневич, який перебуває в розшуку.
Усі вищезгадані списочники, які представляють Львівщину, також підтримали заборону московського патріархату. Це голосування стало одним із небагатьох прикладів консолідованої позиції львівських парламентарів у питаннях, що стосуються захисту національних інтересів.
Представництво Львівщини у парламенті
Наразі Львівську область у Верховній Раді представляють 10 мажоритарників. Одне місце залишається вакантним після загибелі Ярослава Рущишина («Голос»), а ще один депутат, самовисуванець Ярослав Дубневич, втік з країни та оголошений у розшук за підозрою в корупції.
Аналіз голосувань показує, що позиції депутатів від Львівщини часто залежать від партійної приналежності та входження до певних депутатських груп, а не від єдиної регіональної позиції. Це особливо помітно в питаннях, пов'язаних з економічними інтересами та антикорупційною політикою.
