У Львівській політехніці відкрилася унікальна виставка під назвою «Традиційне житло у творах майстрів XIX–XX століть». Вона представляє 13 картин з приватних колекцій, які відображають архітектуру та побут українського села минулих століть. Ця експозиція демонструє пізній етап народного житлового будівництва, що на сьогодні майже зникло, та відкриває нову сторінку в історії музейної справи університету.
Ключові аспекти
- Виставка презентує 13 картин з приватних колекцій.
- Фокус на традиційному житлі XIX–XX століть, що майже зникло.
- Ініціатор проєкту – Володимир Александрович, доктор історичних наук.
- Експозиція включає роботи українських та іноземних майстрів.
- Захід відкриває нову сторінку в історії Музею історії Львівської політехніки.
Відродження пам'яті про народне будівництво
Виставка «Традиційне житло у творах майстрів XIX–XX століть» стала можливою завдяки зусиллям організаторів, які спочатку планували зібрати меншу кількість робіт. Вдалося представити тринадцять творів. Ці картини передають атмосферу та затишок традиційного житла, його гармонію з природою та побут того часу.
Захід інформує пресслужба Львівської політехніки. Охочі можуть оглянути експозицію до кінця наступного тижня. Вона показує пізній етап народного житлового будівництва. Цей тип житла сьогодні майже не зустрічається.
Цікавий факт
Ідея виставки належить докторові історичних наук Володимиру Александровичу. Він є головним науковим співробітником відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України.
Історична цінність та художні особливості
Пан Александрович підкреслює глибокі історичні корені зображених осель.
«Традиція більшості осель, зображених тут, у документах зафіксована від XVI століття, особливо коли йдеться про хати під стріхою. Цей елемент традиції на сьогодні трапляється зрідка. А реалістичне малярство цієї тематики поширилося від XIX століття», — наголошує Володимир Александрович.
Один із ранніх прикладів таких картин – зображення батьківської хати Тараса Шевченка. Оригінал зберігається в Національному музеї у Львові. На виставці представлена копія цієї роботи невідомого автора. Вона створена на основі картини Петра Левченка, «Літня ніч. Моринці. Хата Т. Шевченка».
Різноманіття авторського складу
Більшість картин на виставці – роботи українських майстрів. Серед них Микола Бурачек, Йосиф Бокшай, Григорій Капустін, Володимир Островський, Георгій Волошин, Євген Вжещ, Федір Савченко-Осмоловський, Микола Дикарєв. Також представлені твори закордонних митців. Це угорський художник Ласло Шабо, німецький Бекер, а також невідомий західноєвропейський автор. Це додає експозиції міжнародного контексту та показує універсальність теми традиційного житла.
Деталі експозиції та освітній аспект
Директор Інституту архітектури Юрій Диба звернув увагу відвідувачів на додаткові елементи виставки. Це листівки того ж періоду, що й картини, з аналогічними сюжетами. Ці листівки були яскравим прикладом популяризації української культури в складних умовах. Вони також демонструють, як змінювався побут селян протягом певного періоду. Зокрема, це відбувалося внаслідок трагічних подій, що випадали на долю українців.
Історичний контекст
Традиційне житло відображає не лише архітектурні особливості, а й історію народу, його взаємодію з навколишнім середовищем та соціальні зміни. Виставка підкреслює важливість збереження цієї спадщини для розуміння власного минулого та формування майбутнього.
Завідувач кафедри архітектури та реставрації Микола Бевз поділився своїми спостереженнями. У сучасних українських селах часто панує думка, що нове має замінити старе. Натомість, професор бачив в американських селах збережені будівлі XVII–XVIII століть. Більше того, за кордоном архітектори активно застосовують глину та дерево в сучасному будівництві. Такі будинки вважаються найдорожчими, оскільки зведені з екологічних матеріалів.
- Збереження традицій: Виставка акцентує на цінності старовинних будівель.
- Екологічне будівництво: Сучасні архітектори за кордоном повертаються до природних матеріалів.
- Наукові пошуки: Експозиція стимулює до нових досліджень у сфері народної архітектури.
«Хочеться, щоб ця виставка спонукала нас до нових наукових пошуків і поцінування традиції, яка дуже глибока та має архітектурну й технологічну перспективну цінність, збереження й поширення народної архітектури», — зазначив Микола Бевз.
Новий формат Музею історії Політехніки
Завідувачка Музею історії Львівської політехніки Тетяна Диба наголосила, що цей захід відкриває нову сторінку. Музей починає організовувати мистецькі виставки. Це примножує багату мистецьку спадщину Політехніки.
Цю думку доповнила проректорка з навчальної роботи та якості освіти Ірина Хомишин. Вона зазначила, що музей історії університету набуває нового формату. Він стає простором комунікації техніки, науки та мистецтва.
Це поєднання має глибокі історичні корені в самому університеті. «Недарма ректор Юліан Захарієвич у рік своєї інавгурації, 1877-й, на урочистому відкритті нового будинку Політехніки виголосив лекцію «Мистецтво на службі техніки»», — підкреслила Тетяна Диба.
Це поєднання мистецтва і науки демонструє одне з полотен Яна Матейка в Актовій залі – «Скульптура, малярство та архітектура». На ньому алегоричний образ генія ніжно обіймає кущ. З нього зростають три квітки:
- рододендрон, що символізує архітектуру;
- троянда – як символ малярства;
- лілея – уособлення скульптури.
«Ця символіка нагадує нам, що мистецтво є невіддільною частиною життя людства, його духовною опорою й красою», — резюмувала Тетяна Диба. Виставка є важливим кроком до осмислення та збереження культурної спадщини України.
