На тлі розпаду Австро-Угорської імперії, 19 жовтня 1918 року у Львові було зроблено рішучий крок до української державності. Українська Національна Рада проголосила створення нової держави на етнічних українських землях, що стало відповіддю на століття боротьби за самовизначення.
Цей історичний акт, що відбувся в Народному домі, заклав основи Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) і став ключовою подією в історії України початку XX століття.
Ключові події
- 16 жовтня 1918: Цісар Карл I видає маніфест про федералізацію Австро-Угорщини, що стало поштовхом для українського руху.
- 18 жовтня 1918: У Львові створюється Українська Національна Рада — представницький орган українців Галичини та Буковини.
- 19 жовтня 1918: Українська Національна Рада проголошує створення української держави на землях, що входили до складу імперії.
- 1 листопада 1918: Відбувається Листопадовий чин — українські військові частини встановлюють контроль над Львовом.
Передумови проголошення незалежності
Перша світова війна наближалася до завершення, і Австро-Угорська імперія, ослаблена поразками, опинилася на межі розпаду. Народи, що входили до її складу — поляки, чехи, українці та інші — прагнули створити власні національні держави.
Відчуваючи неминучість краху, 16 жовтня 1918 року імператор Карл I видав маніфест, який мав на меті перетворити імперію на федеративний союз. У документі йшлося: "Австрія має за волею своїх народів стати Союзною Державою, у якій кожна національність має право утворити на території свого проживання власну Державну Одиницю".
Цей маніфест, хоч і був запізнілою спробою врятувати імперію, став юридичною та політичною підставою для українців Галичини та Буковини розпочати процес створення власної держави.
Створення Української Національної Ради
Реагуючи на маніфест цісаря, українські політичні лідери діяли швидко. 18 жовтня 1918 року в Народному домі у Львові зібралися провідні представники українського суспільства. Серед них були посли до австрійського парламенту, депутати крайових сеймів Галичини та Буковини, представники духовенства та лідери політичних партій.
Ці збори проголосили себе Українською Національною Радою (УНРадою) — тимчасовим законодавчим органом, який мав представляти інтереси українського народу. У прийнятому статуті було чітко визначено мету Ради: реалізувати право українців на самовизначення та вирішити долю українських земель.
Що таке Народний дім у Львові?
Народний дім, розташований на вулиці Театральній, був центром українського культурного та політичного життя у Львові з кінця XIX століття. Саме тут відбувалися ключові збори та приймалися історичні рішення, що визначили долю Західної України.
Вже наступного дня, 19 жовтня 1918 року, УНРада оприлюднила свій історичний маніфест. У ньому проголошувалося створення української держави на всіх етнічних українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини — Галичині, Буковині та Закарпатті. Так на політичній карті Європи з'явилася нова держава — Західноукраїнська Народна Республіка.
Лідер нової держави Євген Петрушевич
Головою Української Національної Ради було обрано Євгена Петрушевича — досвідченого юриста та політика, який мав значний авторитет серед українців. Він народився 3 червня 1863 року в місті Буськ на Львівщині в родині священника.
Петрушевич здобув юридичну освіту у Львівському університеті, де став активним учасником студентського руху. Згодом він відкрив власну адвокатську практику, поєднуючи її з громадською діяльністю. Він був обраний послом до австрійського парламенту та Галицького сейму, де послідовно відстоював права українського народу.
Чи був Петрушевич президентом?
Хоча Євгена Петрушевича часто називають президентом ЗУНР, офіційно такої посади не існувало. Він очолював Українську Національну Раду, яка виконувала функції парламенту, а згодом, у червні 1919 року, отримав надзвичайні повноваження як Диктатор для ведення оборонної війни.
Для ефективного управління Рада створила три делегації: виконавчу у Відні на чолі з Петрушевичем, галицько-закарпатську у Львові під керівництвом Костя Левицького та буковинську в Чернівцях, яку очолив Омелян Попович.
Листопадовий чин та початок війни
Проголошення ЗУНР було лише першим кроком. Владу у Львові та Галичині все ще контролювала австрійська адміністрація. Водночас у Кракові поляки створили власну Ліквідаційну комісію, яка планувала перебрати владу в регіоні та приєднати його до Польщі.
Українські лідери розуміли, що діяти потрібно рішуче. 31 жовтня 1918 року під час засідання УНРади молодий офіцер Українських січових стрільців Дмитро Вітовський виголосив свою знамениту фразу:
"Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки".
У ніч на 1 листопада 1918 року українські військові частини під командуванням Вітовського взяли під контроль ключові об'єкти у Львові. Ця подія, відома як Листопадовий чин, ознаменувала фактичне встановлення української влади в столиці Галичини. Вранці над львівською ратушею замайорів синьо-жовтий прапор.
Проте Польща не змирилася з втратою Галичини. Вже 1 листопада у Львові почалися бої, які переросли в повномасштабну польсько-українську війну 1918–1919 років. Уряд ЗУНР був змушений покинути Львів і переїхати спочатку до Тернополя, а згодом до Станіславова (нині Івано-Франківськ).
Міжнародне невизнання та падіння республіки
Молода українська держава опинилася в складній міжнародній ситуації. Країни Антанти, переможці у Першій світовій війні, не підтримали ЗУНР. Вони розглядали українців як союзників переможеної Німеччини, а Польщу — як важливого партнера у Східній Європі.
Польська дипломатія докладала значних зусиль, щоб представити Галичину як історично польську територію. Виснажена війною Українська Галицька Армія влітку 1919 року була змушена відступити за річку Збруч на територію Наддніпрянської України.
Західноукраїнська Народна Республіка проіснувала на власній території 257 днів. 20 листопада 1919 року Найвища рада Антанти надала Польщі тимчасовий мандат на управління Східною Галичиною, а 15 березня 1923 року Рада послів остаточно визнала анексію краю Польщею. Попри поразку, проголошення ЗУНР стало важливим етапом у боротьбі українців за власну державу та продемонструвало їхню незламну волю до незалежності.
