Львівський апеляційний суд поставив крапку у тривалій судовій справі щодо поновлення на роботі 88-річного професора Йосипа Лося. Колегія суддів залишила в силі рішення першої інстанції, підтвердивши законність його звільнення з факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка на тлі звинувачень у багаторічних домаганнях до студенток.
Рішення було ухвалене 14 лютого 2026 року і є остаточним, завершуючи майже річну судову тяганину, яка розпочалася після звільнення викладача у березні 2025 року.
Ключові моменти
- Львівський апеляційний суд відхилив скаргу професора Йосипа Лося.
- Звільнення з ЛНУ ім. Івана Франка визнано законним і остаточним.
- Справа набула розголосу після публікації свідчень десятків студенток про домагання.
- Судовий процес тривав майже рік, супроводжуючись акціями протесту.
Остаточне рішення апеляційного суду
У вівторок, 14 лютого, колегія суддів Львівського апеляційного суду завершила розгляд справи за позовом Йосипа Лося до Львівського національного університету. Професор вимагав скасувати наказ про своє звільнення та поновити його на посаді викладача факультету журналістики.
Судді, проаналізувавши матеріали справи та доводи обох сторін, дійшли висновку, що рішення Галицького районного суду від липня 2025 року було обґрунтованим. Таким чином, апеляційну скаргу Лося було повністю відхилено, а наказ ректора про його звільнення залишено без змін.
Це рішення є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню, що ставить крапку в юридичній боротьбі професора за повернення на роботу в університет.
Передісторія скандалу та звільнення
Справа Йосипа Лося набула широкого суспільного резонансу в лютому 2025 року. Все почалося з публікації журналістки та випускниці факультету Катерини Родак, яка детально описала власний досвід домагань з боку професора.
Ця публікація стала каталізатором для інших. Десятки випускниць факультету журналістики різних років, починаючи з 2000-го, почали ділитися схожими історіями. Вони розповідали про недоречні коментарі щодо зовнішності, обговорення особистого життя та інші форми харасменту, що створювало токсичну атмосферу під час навчання.
Реакція університету
Після публічного розголосу керівництво ЛНУ ім. Івана Франка відреагувало оперативно. 6 березня 2025 року, після проведення службового розслідування та отримання рекомендації від університетської комісії з питань етики, ректор підписав наказ про звільнення Йосипа Лося з посади.
З'ясувалося, що студентки й раніше намагалися привернути увагу адміністрації до проблеми. Були знайдені копії заяв, датованих 2015 та 2019 роками, однак тоді ці скарги не призвели до кадрових рішень.
Судовий процес та громадський тиск
Не погодившись зі звільненням, Йосип Лось подав позов до суду з вимогою поновити його на роботі. Судовий процес тривав кілька місяців і супроводжувався значною увагою з боку громадськості та медіа.
Кожне засідання у Галицькому районному суді супроводжувалося акціями протесту. Активістки, зокрема з організації «Феміністична майстерня», влаштовували пікети під будівлею суду з плакатами, вимагаючи не допустити повернення професора до викладання.
Хронологія подій
- Лютий 2025: Публікація свідчень про домагання, початок суспільного резонансу.
- Березень 2025: Проведення службового розслідування в ЛНУ та звільнення Йосипа Лося.
- Липень 2025: Галицький районний суд відмовляє у поновленні на роботі.
- Лютий 2026: Львівський апеляційний суд підтверджує рішення першої інстанції.
При розгляді справи суддя враховував не лише формальні підстави для звільнення, але й численні свідчення колишніх студенток, опубліковані у ЗМІ. Суд зазначив, що хоча скарги охоплюють тривалий період, їхній зміст був напрочуд схожим, що свідчило про системність поведінки викладача.
«Суд проаналізував викладені у медіа свідчення постраждалих і зауважив, що скарги колишніх студенток охоплюють різні роки, починаючи з 2000 року, але їхні звинувачення фактично однакові», — йдеться у матеріалах справи.
Рішення апеляційного суду стало важливим прецедентом у боротьбі з домаганнями в українських закладах вищої освіти. Воно демонструє, що публічний розголос та солідарність постраждалих можуть призвести до реальних наслідків та захисту прав студентів на безпечне освітнє середовище.
