Співробітники Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у Львові, багато з яких є ветеранами бойових дій, щодня патрулюють вулиці міста для оповіщення військовозобов'язаних. Їхня робота, яка триває до 16 годин на добу, супроводжується не лише перевіркою документів, а й психологічним тиском та відкритими конфліктами. Для забезпечення прозорості та захисту як військових, так і цивільних, патрулі почали використовувати бодікамери для фіксації процесу.
Ключові моменти
- Патрулі ТЦК у Львові складаються з військових, що мають бойовий досвід та поранення.
- Співробітники ТЦК тепер використовують бодікамери для фіксації процесу оповіщення.
- За статистикою патрульних, приблизно кожен десятий перехожий намагається уникнути перевірки або має проблеми з документами.
- Військові стикаються з вербальною агресією та образами з боку деяких громадян.
- Робота в ТЦК є психологічно важкою, але необхідною для поповнення мобілізаційного резерву ЗСУ.
Робота мобільної групи: один день у місті
Стандартний робочий день мобільної групи ТЦК починається з виїзду на вулиці Львова. Екіпаж складається з трьох військовослужбовців та дільничного офіцера поліції. Вони пересуваються на мікроавтобусі, зупиняючись у різних районах міста для спілкування з чоловіками призовного віку.
Процедура перевірки зазвичай займає не більше двох хвилин. Співробітник ТЦК, оснащений бодікамерою, підходить до людини, представляється та просить пред'явити військово-облікові документи. Поліцейський, який також має камеру, за допомогою планшета може швидко перевірити дані особи в базах.
За словами членів патруля, більшість чоловіків реагують спокійно та надають документи. Проте, як показує досвід, приблизно кожен десятий має проблеми з документами або намагається уникнути контакту.
Статистика з досвіду патруля
За півтори години роботи мобільна група встигає поспілкуватися з близько 20 перехожими. При цьому кілька осіб, побачивши патруль, намагаються втекти. Ця тенденція, за словами військових, є типовою для їхніх робочих змін.
Конфлікти та психологічний тиск
Атмосфера значно напружується в людних місцях, як-от біля головного залізничного вокзалу. Тут співробітники ТЦК стикаються з підвищеною настороженістю та відкритою агресією. Деякі громадяни висловлюють претензії, ставлячи риторичні питання на кшталт "чому ви не на фронті?". Інші вдаються до прямих образ та нецензурної лексики.
Військовий з позивним "Ілліч", ветеран боїв під Бахмутом, розповідає, що подібні інциденти — частина їхньої щоденної роботи. Він отримав важке осколкове поранення в живіт і після тривалої реабілітації був переведений до ТЦК.
"Те, що ви бачили на вокзалі, — це навіть не 30% стресу, який часом доводиться переживати. Бувало, що наше авто атакував розлючений натовп. Загалом стараюся не пропускати таке через себе: якщо все брати близько до серця, за день можна з розуму зійти", — ділиться Ілліч.
Цікаво, що агресивні випади часто лунають на адресу військових, які пройшли найгарячіші точки фронту і мають серйозні поранення. Попри складні умови, патруль продовжує виконувати свої обов'язки. Під час однієї з таких перевірок на вокзалі було виявлено військовозобов'язаного з неврегульованими документами, якого спокійно доставили до ТЦК для уточнення даних.
Бодікамери як інструмент прозорості та захисту
Впровадження бодікамер стало відповіддю на численні конфліктні ситуації та поширення дезінформації в соціальних мережах. Це рішення покликане захистити права як громадян, так і військовослужбовців.
Правова основа та мета використання
Володимир Молодій, прессекретар Львівського обласного ТЦК та СП, пояснює, що відеофіксація процесу оповіщення передбачена законом про мобілізацію. Існує спеціальна інструкція, яка регулює порядок застосування камер.
Правила відеофіксації
- Громадянина обов'язково повідомляють про ведення відеозапису.
- Запис має бути безперервним протягом усього процесу оповіщення.
- Мета — забезпечити максимальну прозорість, законність та підвищити відповідальність обох сторін.
За словами Молодія, значна частина негативних історій у соцмережах є маніпуляціями або провокаціями, часто поширюваними ботами. Статистика показує, що лише незначний відсоток інцидентів пов'язаний із неправомірними діями військових.
Самі члени патрульних груп також підтримують використання камер. Водій екіпажу з позивним "Шурік" вважає їх необхідними для власної безпеки.
"У першу чергу вони потрібні для нашої безпеки, у другу — щоб у разі потреби показати, які люди бувають дикі та зовсім не розуміють, що таке війна. Це для захисту нашого екіпажу від наклепів", — каже він.
Ветерани на службі в ТЦК
Багато співробітників ТЦК — це колишні фронтовики, переведені на службу в тил через поранення або за станом здоров'я. Їхній бойовий досвід надає їм моральне право виконувати цю непросту роботу, але водночас робить зіткнення з агресією в мирному місті ще більш болісним.
Історія "Ілліча"
Ілліч пішов добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Служив у ремонтному батальйоні 24-ї бригади імені Короля Данила на Донецькому, Луганському та Херсонському напрямках. Згодом його підрозділ перекинули для підсилення бойового батальйону під Бахмут. Там, у посадці, вони відбивали численні атаки ворога. На дев'ятий день в окопі він отримав осколкове поранення, після чого пройшов лікування та реабілітацію.
Історія "Шуріка"
Шурік, водій патрульного мікроавтобуса, провів на фронті два з половиною роки у складі 125-ї бригади ТрО. Він був водієм снайперської групи, пройшов Бахмут, Кремінну, Лиманський напрямок та Запорізьку область. Через погіршення стану здоров'я його перевели до ТЦК.
Він зізнається, що робота важка, але необхідна. "Людей там не вистачає: хтось поранений, хтось загинув. Треба поповнювати ряди. Мала б бути мотивація відбивати свій дім, але багато хто не розуміє ситуації або байдужий", — зазначає Шурік, згадуючи, що нещодавно втратив зв'язок з багатьма своїми побратимами на фронті.
Їхні історії — це нагадування про те, що за формою співробітника ТЦК стоїть людина з власним болем, досвідом та мотивацією захищати країну, навіть якщо тепер поле бою — це вулиці рідного міста.
