Викладач Львівського національного медичного університету Максим Логаш, який 13 років навчав студентів анатомії, після повномасштабного вторгнення став начальником медичної служби батальйону. Здобувши безцінний досвід у найгарячіших точках фронту, майор медслужби повернувся до Львова, щоб передати свої знання новому поколінню лікарів та бойових медиків.
Його історія — це розповідь про те, як теоретичні знання стикаються з жорстокою реальністю війни, і як досвід, здобутий під обстрілами, стає основою для підготовки майбутніх рятівників життів.
Ключові моменти
- Максим Логаш, доцент кафедри анатомії ЛНМУ, добровільно мобілізувався у червні 2022 року.
- Очолював медичну службу батальйону в Бахмуті, на Волноваському та Покровському напрямках.
- Понад 90% поранень на сучасній війні спричинені осколками та атаками дронів.
- Після служби на передовій військовий очолив комісію у Школі тактичної медицини на Львівщині.
- Він наголошує на унікальності українського бойового медичного досвіду, який необхідно зберігати та передавати.
З лекційної зали на передову
До 24 лютого 2022 року життя Максима Логаша було повністю пов'язане з наукою та викладанням. Протягом 13 років він працював доцентом кафедри нормальної анатомії у Львівському національному медичному університеті, готуючи майбутніх лікарів. Однак повномасштабне вторгнення змінило все.
У червні 2022 року він добровільно долучився до лав Збройних Сил України, де очолив медичну службу 53-го окремого стрілецького батальйону 116-ї окремої механізованої бригади. Його академічний кабінет змінився на бліндажі та підвали, а лекції з анатомії — на порятунок життів за кількасот метрів від ворожих позицій.
Хто такий бойовий медик?
Це ключова фігура на догоспітальному етапі надання допомоги. За словами Максима Логаша, це фахівець, на якому тримається вся медична система підрозділу до стабілізаційного пункту. Його обов'язки включають не лише надання допомоги, а й навчання особового складу, логістику, забезпечення та планування.
Реальність бойової медицини
Робота на фронті кардинально відрізняється від теорії. Команда медиків під керівництвом Логаша облаштовувала медичні пункти в будь-яких доступних приміщеннях, часто в підвалах чи нашвидкуруч збудованих бліндажах. Головним ресурсом, за словами майора, були люди.
«Якщо у вас є люди, можливості, техніка, то ви переживете будь-які умови. У мене хлопці були “золоті”», — згадує Максим Логаш.
Одним із найскладніших аспектів стала евакуація. Теоретичні нормативи, які передбачають вивезення важкопораненого протягом двох годин, на практиці виявлялися нездійсненними. Часто бійців вдавалося забрати з позицій лише через кілька днів.
«Медик не може вивезти важких поранених, як книжка пише, до двох годин. Відповідно він має розуміти, що йому робити далі», — пояснює він.
Характер поранень сучасної війни
Сучасна війна змінила і характер травм. Якщо раніше значну частину становили кульові поранення, то зараз ситуація інша.
Понад 90% поранень, з якими стикався Максим Логаш та його підрозділ, були осколково-вибуховими. Переважно це наслідки атак ворожих дронів та артилерійських обстрілів. Кульові поранення, за його словами, зустрічаються вкрай рідко.
Ця статистика вимагає нових підходів до навчання тактичної медицини, де акцент зміщується на боротьбу з масивними кровотечами та ураженнями від уламків.
Психологічний фронт та безцінний досвід
Найважче, за визнанням медика, настає не під час бою, а після повернення в тил. Емоції, які блокуються в екстремальних умовах, починають виходити на поверхню пізніше.
«Морально важко потім. Мені морально було важко, коли я вийшов зі свого бойового підрозділу і перевели мене на іншу посаду. І тоді у мене це все морально вилазило і вилазить ще дальше», — ділиться військовий.
Він переконаний, що після перемоги Україна зіткнеться з величезним викликом психологічної реабілітації ветеранів. Максим і сам планує звернутися по допомогу до психолога, адже багато спогадів досі викликають біль.
«Суспільство так само має бути готове, що кількість реабілітологів, психологів треба нарощувати. Бо ми всі повернемося і захочемо, щоб нам допомогли і вислухали. Це треба сприйняти як реалії буття і з тим працювати, а не лякатися», — зазначає він.
Нова місія: передати знання
Сьогодні майор Логаш продовжує свою службу, очолюючи комісію Школи тактичної медицини в навчальному підрозділі на Львівщині. Паралельно він повернувся до викладання першокурсникам у рідному університеті.
Він впевнений, що досвід, здобутий українськими медиками на цій війні, є унікальним і безцінним ресурсом, який не можна втратити.
«Наш досвід — це абсолютно безцінний ресурс. Ми не можемо ним розкидатися. Ділитися — так, обмінюватися — так… Це досвід здобутий на крові і житті», — наголошує Максим Логаш.
Його лекції для першокурсників тепер — це не лише суха теорія з підручників анатомії. Це поєднання фундаментальних знань із практичним розумінням того, як ці знання можуть врятувати життя в умовах, які важко уявити, сидячи за партою. Таким чином, він готує нове покоління медиків, які будуть готові до будь-яких викликів майбутнього.
