Львів готується провести в останню путь 26-річного воїна Руслана Загурського з позивним «Хабіб», який загинув, захищаючи Україну. Церемонія прощання та поховання відбудеться у п'ятницю. Руслан служив у 125-й окремій бригаді та загинув під час евакуації поранених побратимів у Запорізькій області.
Громада вшанує пам'ять захисника, який з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Прощання відбудеться у Винниках та Львові, а поховають Героя на Личаківському кладовищі.
Ключові деталі прощання
- Дата прощання: 6 жовтня.
- Час та місце: 09:00 – панахида у Винниках, 11:00 – чин похорону у Гарнізонному храмі у Львові.
- Місце поховання: Поле почесних поховань на Личаківському кладовищі.
- Обставини загибелі: Загинув 30 вересня під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.
Прощання з Героєм: розклад церемоній
Прощання з Русланом Загурським буде організовано у двох містах, щоб усі, хто знав і поважав воїна, могли віддати йому останню шану. Заходи розпочнуться у Винниках, де він був відомий, а завершаться у Львові, де відбудеться основна церемонія.
Церемонії у Винниках та Львові
Згідно з офіційною інформацією, прощання пройде за таким графіком:
- 09:00 – Панахида у храмі Святих Володимира і Ольги у місті Винники.
- Після панахиди – громадське прощання в парку Незалежності у Винниках, біля стели Героїв.
- 11:00 – Чин похорону в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові.
- Після служби – загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Після завершення всіх церемоній похоронна процесія вирушить до Личаківського кладовища. Руслана Загурського поховають на Полі почесних поховань №86-А, де спочивають новітні Герої України.
Поле почесних поховань на Личакові
Личаківське кладовище є одним з найстаріших та найважливіших некрополів України. Поле почесних поховань, де ховають загиблих у російсько-українській війні, стало меморіальним місцем, що символізує ціну свободи та незалежності України.
Життєвий шлях воїна
Руслан Загурський народився у Львові 4 липня 1998 року. Його життя було сповнене різноманітних захоплень та планів на майбутнє, які обірвала повномасштабна війна.
Освіта та захоплення
Навчався Руслан у школі №87 імені Ірини Калинець. Після школи здобув професію кухаря-офіціанта у Львівському вищому професійному училищі харчових технологій. Прагнучи до розвитку, він вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом на факультет правознавства, проте завершити навчання не встиг.
Руслан був надзвичайно активною та багатогранною особистістю. Його захопленнями були:
- Спорт: професійно займався дзюдо, любив кататися на лижах та грати у футбол.
- Техніка: захоплювався мотоспортом, автомобілями та водінням.
- Творчість: любив музику та грав на фортепіано.
- Природа: обожнював гори та тварин, особливо собак.
Про загибель Руслана одним із перших повідомив фанатський рух футбольного клубу «Карпати», до якого, ймовірно, належав воїн. Це свідчить про його активну участь у житті місцевої громади.
Служба та остання місія
Із самого початку повномасштабного вторгнення російських військ Руслан Загурський, не вагаючись, став на захист України. Він приєднався до лав Збройних Сил України, щоб боронити суверенітет та територіальну цілісність держави.
Він служив у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках фронту, зокрема на Запорізькому, Південно-Слобожанському та Донецькому.
«Руслан загинув 30 вересня 2025 року в Запорізькій області під час виконання бойового завдання з евакуації поранених побратимів», – повідомляється в офіційних джерелах. (Примітка: у джерелі вказано 2025 рік, що, ймовірно, є помилкою. Загибель сталася 30 вересня).
Його самовідданість та сміливість під час порятунку життів товаришів є свідченням його героїзму. Він віддав найцінніше – власне життя – за свободу своєї країни.
У Руслана Загурського залишилися батьки, двоє братів, сестра, бабуся, дідусь та кохана дівчина. Вічна пам'ять і слава Герою.
