Львівська громада проведе в останню путь трьох воїнів, які віддали свої життя, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Прощання відбудеться з Ігорем Шпонарським, Михайлом Волинцем та Артуром Алмазовим. Кожен з них мав свою історію, родину та мрії, але всіх об'єднала любов до Батьківщини та готовність її боронити.
Ключова інформація
- У Львові та області відбудуться церемонії прощання з трьома полеглими військовослужбовцями.
- Ігор Шпонарський та Михайло Волинець будуть вшановані у Гарнізонному храмі та на площі Ринок у Львові.
- Артура Алмазова поховають у його рідному селі Зашків.
- Воїни служили у різних підрозділах та загинули, виконуючи бойові завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках.
Розклад церемоній прощання
Міська влада Львова оприлюднила детальний графік траурних заходів, щоб мешканці могли віддати шану полеглим героям.
Прощання з Ігорем Шпонарським та Михайлом Волинцем
Спільний чин похорону для Ігоря Шпонарського та Михайла Волинця розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Це місце стало символом прощання з новітніми героями України.
Після церковної служби, приблизно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Це дозволить широкій громадськості вшанувати пам'ять захисників.
Поховання Михайла Волинця відбудеться на полі Почесних поховань новітніх Героїв, що на Личаківському кладовищі. Це місце є пантеоном для тих, хто загинув у сучасній російсько-українській війні.
Прощання з Ігорем Шпонарським продовжиться у його родинному домі в селі Старий Яричів за адресою вул. Володимира Великого, 44. Згодом відбудеться служба у місцевому храмі Петра і Павла ПЦУ, після чого воїна поховають на Старояричівському кладовищі.
Вшанування пам'яті Артура Алмазова
Прощання з Артуром Алмазовим розпочнеться о 12:00 у його родинному помешканні в селі Зашків, на вулиці Євгена Коновальця, 38.
Чин похорону пройде у місцевому Храмі Архистратига Михаїла. Поховають воїна на кладовищі у Зашкові, де він знайде вічний спочинок у рідній землі.
Історії полеглих героїв
За кожним ім'ям стоїть життя, сповнене планів та надій, яке було обірване війною. Рідні та близькі діляться спогадами про своїх героїв, щоб пам'ять про них жила вічно.
Ігор Шпонарський (1991 – 2024)
Ігор народився 17 травня 1991 року в селі Старий Яричів на Львівщині. Він здобув середню освіту в школі смт Новий Яричів, а згодом опанував професію кухаря-кондитера у Львівському вищому професійному училищі харчових технологій.
Після проходження строкової військової служби Ігор працював у сфері обслуговування, зокрема офіціантом-барменом у ресторані "Крамар". Пізніше він обіймав посаду старшого оператора в компанії "Фуджікура Аутомотів Україна Львів".
Спогади рідних
Близькі згадують Ігоря як добру, турботливу та спокійну людину. Він відзначався працьовитістю та кмітливістю. Його великою пристрастю був спорт, особливо футбол. Також він любив природу та часто ходив у походи до лісу.
У 2023 році Ігор Шпонарський став на захист України. Він служив у складі 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках. Загинув 28 листопада 2024 року. У нього залишилися дружина, донька, мати, брат, сестра та бабуся.
Михайло Волинець (1987 – 2025)
Михайло народився 12 вересня 1987 року у Львові. Навчався у середній школі № 72, після закінчення якої здобув вищу освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ.
Його професійний шлях був пов'язаний із правоохоронною діяльністю та роботою в охоронних структурах на приватних підприємствах. Михайло мав досвід участі в Антитерористичній операції (АТО) на сході України.
"Михайло був доброю, турботливою і товариською людиною, дуже любив свою роботу", — так згадують його рідні.
Він захоплювався полюванням та риболовлею. У 2024 році знову став до лав Збройних Сил, щоб захищати Батьківщину. Боронив Україну на Донецькому напрямку. Загинув 10 вересня 2025 року. За свою службу був нагороджений медаллю "За військову службу Україні" відзнакою Президента України. У Михайла залишилися сестра, брати, тітка, дядько та хрещена.
Артур Алмазов (1978 – 2025)
Артур народився 1 березня 1978 року в селі Зарудці Львівської області. Початкову освіту здобув у Зарудцівській гімназії, а продовжив навчання у Зашківському ліцеї імені Євгена Коновальця.
Все своє трудове життя він присвятив будівельній сфері, працюючи на приватних підприємствах. Рідні розповідають, що Артур дуже любив ремонтувати автомобілі. Він був людиною слова — чітким у своїх діях та впевненим у собі.
Служба в елітному підрозділі
Артур Алмазов став на захист України у 2025 році. Він служив у складі 425-го окремого штурмового полку "Скала", який відомий своєю високою боєздатністю. Воїн боронив суверенітет держави на Донецькому напрямку.
Загинув 7 вересня 2025 року. В Артура Алмазова залишилися дружина, донька, син, мати та дві сестри. Його самовідданість та мужність назавжди залишаться у пам'яті громади.
Вічна пам'ять героям
Смерть кожного захисника — це непоправна втрата для всієї України. Львівська громада схиляє голови у скорботі та висловлює щирі співчуття родинам та близьким полеглих воїнів. Їхній подвиг назавжди залишиться в історії боротьби за незалежність.
