У п'ятницю, 19 вересня, Львівська область проводжає в останню путь дев'ятьох військовослужбовців, які віддали свої життя, захищаючи Україну від російської агресії. Церемонії прощання відбудуться у різних громадах регіону. Інформацію про полеглих Героїв оприлюднила Львівська обласна військова адміністрація.
Серед загиблих — воїни з різних куточків Львівщини, які служили у різних підрозділах Збройних Сил України та Державної прикордонної служби. Деякі з них загинули безпосередньо в бою, інші померли від хвороб чи наслідків поранень, а долі кількох захисників тривалий час залишалися невідомими.
Ключові факти
- Львівщина 19 вересня прощається з дев'ятьма воїнами.
- Захисники загинули на Донеччині, Курщині, а також померли від хвороб та поранень.
- Серед полеглих є бійці, яких тривалий час вважали зниклими безвісти.
- Наймолодшому з воїнів був 31 рік, найстаршому — 52.
Історії полеглих Героїв
Кожен із цих воїнів мав свою історію, родину та мрії, які обірвала війна. Громади Львівщини збираються, щоб віддати останню шану тим, хто боронив незалежність та суверенітет України.
Мар'ян Грищук, 34 роки
Мар'ян Грищук був мешканцем села Вихопні, що у Жовтанецькій громаді. Він служив у лавах Державної прикордонної служби України. Обіймав посаду снайпера другого відділення інспекторів прикордонної служби.
Життя воїна обірвалося 9 вересня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Грузьке, що у Покровському районі Донецької області. Йому було 34 роки.
Микола Борусовський, 52 роки
Микола Борусовський, житель міста Миколаїв Стрийського району, тривалий час вважався зниклим безвісти. Він виконував бойові завдання поблизу населеного пункту Дачне на Донеччині.
Зв'язок із ним зник ще у лютому 2025 року. Лише у вересні 2025 року його тіло вдалося ідентифікувати. За офіційними даними, воїн загинув під час мінометного обстрілу, відбиваючи наступ ворожої штурмової групи. Захисникові було 52 роки.
Ідентифікація загиблих
Процес ідентифікації тіл військових, які вважаються зниклими безвісти, є складним і тривалим. Він часто вимагає проведення ДНК-експертиз та залучення спеціалізованих лабораторій. Повернення та впізнання кожного загиблого є надзвичайно важливим для родин та для збереження пам'яті про Героїв.
Микола Когут
Микола Когут проживав у селі Фалиш Моршинської громади. Він служив старшим механіком-водієм у розвідувальному відділенні розвідувальної роти військової частини А5003.
Загинув 8 вересня під час виконання бойового завдання на території Донецької області.
Мар'ян Дебера, 31 рік
Мар'ян Дебера народився у місті Городок. Він був старшим навідником гранатометного відділення у взводі вогневої підтримки десантно-штурмової роти військової частини А2582. З 4 вересня 2024 року його вважали зниклим безвісти.
Як стало відомо, воїн загинув на території Курської області. Йому назавжди залишився 31 рік.
Андрій Колодій, 36 років
Андрій Колодій, мешканець села Керниця Городоцької громади, був призваний на службу у квітні 2024 року. Він служив водієм-сапером в інженерно-саперній роті військової частини А4728.
Раніше захисник отримав поранення на фронті. Після проходження реабілітації він повернувся до виконання своїх обов'язків. Проте наслідки для здоров'я виявилися надто важкими. 15 вересня Андрій помер, перебуваючи на лікуванні. Йому було 36 років.
Роман Лесів
Роман Лесів родом із села Новий Кропивник Дрогобицького району. Його мобілізували до лав Збройних Сил України у квітні 2024 року. Він служив у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка на Покровському напрямку.
Більше року Роман вважався зниклим безвісти. Зв'язок з ним обірвався 1 липня 2024 року. Нещодавно його загибель була офіційно підтверджена. Він загинув під час бою поблизу населеного пункту Красногорівка на Донеччині.
За даними Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти, тисячі українських військових та цивільних вважаються зниклими внаслідок повномасштабного вторгнення. Пошук та ідентифікація є одним із найскладніших аспектів війни.
Роман Банак
Львів'янин Роман Банак став на захист України у 2024 році. Він боронив територіальну цілісність держави на Донецькому напрямку у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Життя воїна обірвалося 8 серпня 2024 року.
Стефан Лейбюк
Стефан Лейбюк, також мешканець Львова, мав досвід строкової військової служби. У 2025 році він долучився до оборони країни від російського вторгнення. Служив у складі 63-ї окремої механізованої бригади, виконуючи завдання на Донецькому напрямку.
Захисника не стало 10 вересня.
Роман Геряк
Роман Геряк проживав у селі Стрілковичі Самбірської громади. Він служив у 703-ій окремій бригаді підтримки на посаді командира відділення дорожньої техніки у 3-му інженерному батальйоні.
Його серце зупинилося після важкої хвороби. Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за Україну.
