Львівщина знову в жалобі. Громада прощається з п'ятьма захисниками, які віддали свої життя, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Сергій Сачівко, Олексій Кіт, Оксана Козуля, Іван Кофталів та Володимир Кіндій загинули на різних ділянках фронту, залишивши по собі світлу пам'ять та невимовний біль втрати.
Кожен із них мав власну історію та життєвий шлях, але всіх об'єднала спільна мета — захист Батьківщини. Їхні імена назавжди вписані в історію боротьби за незалежність України.
Незламні долі: історії полеглих воїнів
У ці скорботні дні Львівська область вшановує пам'ять п'ятьох своїх героїв. Їхні біографії є свідченням мужності, самопожертви та вірності українському народові. Вони походили з різних куточків регіону та країни, мали різний військовий досвід, але стали на захист України без вагань.
Ці втрати є болючим нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою свободу. Громади, де жили і звідки пішли на фронт захисники, готуються провести їх в останню путь з усіма військовими почестями.
Ціна свободи
Від початку повномасштабного вторгнення Львівська область, як і вся Україна, щодня зазнає непоправних втрат. Тисячі її мешканців стали на захист держави, і, на жаль, багато з них повертаються додому на щиті. Кожна така звістка є трагедією для родини, громади та всієї країни.
Сергій Сачівко: довге очікування та гірка правда
Мешканець міста Броди, 53-річний Сергій Сачівко, долучився до лав Збройних Сил України з перших днів повномасштабного вторгнення. Він обіймав посаду водія-хіміка у відділенні радіаційного, хімічного та біологічного захисту.
Його служба проходила в одній з найгарячіших точок фронту. 29 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області зв'язок із ним обірвався. Відтоді воїн вважався зниклим безвісти.
Для родини це був період надзвичайно важкого очікування та надії. Лише через тривалий час, після проведення необхідних експертиз, загибель захисника була офіційно підтверджена. Сергій Сачівко загинув, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.
Олексій Кіт: воїн із Молдови із золотим хрестом
Історія Олексія Кота є прикладом того, як боротьба за свободу України об'єднує людей різних національностей. Уродженець міста Кишинів, Республіка Молдова, він жив і працював в Україні, яка стала для нього другою домівкою.
З початком повномасштабного вторгнення Олексій без вагань став на захист країни. Він служив у складі 540-ї зенітно-ракетної Львівської бригади імені гетьмана Івана Виговського. Згодом виконував бойові завдання на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї роти батальйону «Материк», будучи прикомандированим до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олексій Кіт був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Життя відважного воїна обірвалося 22 вересня. Його подвиг назавжди залишиться в пам'яті побратимів та всього українського народу.
Відданість службі до останнього подиху
Серед полеглих героїв є й ті, хто присвятив службі Батьківщині багато років свого життя. Їхній досвід та професіоналізм були безцінними у найважчі часи для країни.
Оксана Козуля: 15 років на захисті кордонів
Оксана Козуля, уродженка селища Шацьк Волинської області, присвятила своє життя прикордонній службі. З початком повномасштабної війни вона переїхала до Львова, де продовжила службу в складі 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України.
Згодом вона перейшла на службу до Західного регіонального управління ДПСУ. Її сумлінна праця та відданість справі були відзначені нагородами:
- Відзнака «10 років сумлінної служби»
- Відзнака «15 років сумлінної служби»
25 вересня серце захисниці України зупинилося. Вона до кінця залишалася вірною присязі та своєму обов'язку.
Статистика втрат
Точна кількість загиблих у війні є державною таємницею до її завершення. Проте кожне офіційне повідомлення про загибель захисника чи захисниці підкреслює надзвичайно високу ціну, яку Україна платить у своїй визвольній боротьбі.
Іван Кофталів: ідентифікований через місяці невідомості
Мешканець села Рудники Миколаївської громади Стрийського району, Іван Кофталів, тривалий час вважався зниклим безвісти. Це сталося у січні під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курахове на Донеччині, що є однією з найгарячіших ділянок фронту.
Родина та близькі місяцями жили в невідомості, сподіваючись на диво. На жаль, у вересні після тривалих процедур ідентифікації тіло воїна було впізнано. Івана Кофталіва офіційно визнали загиблим. Його жертва є ще одним свідченням жорстокості війни та героїзму українських солдатів.
Володимир Кіндій: загинув на Сумщині
Житель міста Новий Розділ Стрийського району, Володимир Кіндій, служив у складі військової частини А4862. Він виконував бойові завдання на північному напрямку, захищаючи Україну від ворога.
Захисник загинув 22 вересня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Яблунівка Сумської області. Його смерть стала важкою втратою для родини, побратимів та всієї громади Нового Роздолу.
Пам'ять про Сергія Сачівка, Олексія Кота, Оксану Козулю, Івана Кофталіва та Володимира Кіндія назавжди житиме в серцях тих, хто їх знав, і в історії вільної України. Вічна слава Героям.
