Львівська область знову в жалобі. Сьогодні громади регіону прощаються з дев'ятьма воїнами, які віддали свої життя, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Захисники загинули в боях на Донеччині, Курщині, померли від хвороб та наслідків поранень.
Історії полеглих Героїв
- Загиблі воїни представляють різні громади Львівщини: Львівську, Жовтанецьку, Стрийську, Моршинську, Городоцьку, Дрогобицьку та Самбірську.
- Деякі з бійців тривалий час вважалися зниклими безвісти, і лише зараз їхні родини отримали офіційне підтвердження загибелі.
- Воїни служили у різних підрозділах, включаючи Державну прикордонну службу, десантно-штурмові та механізовані бригади.
- Вік полеглих захисників коливається від 31 до 52 років, що підкреслює ціну, яку платить Україна у цій війні.
Біль втрати на Донецькому напрямку
Найбільше життів обірвалося на Донеччині, де тривають найзапекліші бої. Серед полеглих – Мар’ян Грищук, 34-річний мешканець села Вихопні Жовтанецької громади. Він служив снайпером у Державній прикордонній службі України. Його життя обірвалося 9 вересня біля населеного пункту Грузьке Покровського району.
Поблизу селища Дачне, також у Покровському районі, загинув Микола Борусовський, 52-річний житель міста Миколаїв Стрийського району. Він вважався зниклим безвісти з лютого 2025 року. Після тривалих пошуків та ідентифікації тіла було встановлено, що воїн загинув під час мінометного обстрілу, відбиваючи наступ ворожої штурмової групи.
Покровський напрямок: епіцентр боїв
Покровський напрямок на Донеччині залишається одним із найгарячіших на фронті. Згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, тут російські війська концентрують значні сили, намагаючись прорвати українську оборону. Висока інтенсивність бойових дій призводить до важких втрат з обох сторін.
На Донеччині 8 вересня під час виконання бойового завдання загинув Микола Когут із села Фалиш Моршинської громади. Він був старшим механіком-водієм розвідувального відділення у військовій частині А5003.
Також на цьому напрямку поліг львів'янин Роман Банак. Він став на захист України у 2024 році та служив у 117-й окремій важкій механізованій бригаді. Воїн загинув 8 серпня 2024 року. Десятого вересня не стало ще одного львів'янина, Стефана Лейбюка, який боронив Україну в лавах 63-ї окремої механізованої бригади.
Повернення Героїв, яких вважали зниклими
Для деяких родин очікування та невизначеність тривали понад рік. Лише зараз вони отримали змогу гідно попрощатися зі своїми рідними. Серед них – Роман Лесів із села Новий Кропивник Дрогобицького району.
Роман був мобілізований у квітні 2024 року і служив у складі 59-ї окремої штурмової бригади. З 1 липня 2024 року він не виходив на зв'язок і вважався зниклим безвісти. Нещодавно було офіційно підтверджено його загибель поблизу Красногорівки на Донеччині.
Також підтвердилася загибель Мар’яна Дебери, 31-річного уродженця міста Городок. Він був старшим навідником гранатометного відділення у десантно-штурмовому батальйоні військової частини А 2582. Воїн загинув 4 вересня 2024 року на Курщині, і відтоді його доля була невідома.
Проблема зниклих безвісти
За офіційними даними, тисячі українських військовослужбовців вважаються зниклими безвісти. Процес пошуку та ідентифікації тіл є надзвичайно складним і тривалим, вимагаючи проведення ДНК-експертиз та ретельної верифікації даних. Повернення кожного воїна додому є пріоритетом для держави.
Втрати поза полем бою
Війна забирає життя не лише під час прямих зіткнень. Наслідки бойових дій та важкі хвороби стають причиною непоправних втрат. 15 вересня помер Андрій Колодій, 36-річний житель села Керниця Городоцької громади.
Андрія призвали на службу у квітні 2024 року. Він служив водієм-сапером в інженерно-саперній роті військової частини А 4728. Раніше воїн отримав поранення, але після реабілітації повернувся до виконання обов'язків. Його життя обірвалося під час перебування на лікуванні.
Від важкої хвороби зупинилося серце Романа Геряка із села Стрілковичі Самбірської громади. Він служив у 703-й окремій бригаді підтримки на посаді командира відділення дорожньої техніки. Його внесок у забезпечення інженерної підтримки військ був надзвичайно важливим.
Кожен із цих воїнів є Героєм, який віддав найцінніше за свободу та незалежність України. Львівщина та вся країна схиляють голови у скорботі. Вічна пам'ять і слава захисникам.
