У Львові група ентузіастів на чолі з артменеджеркою Яриною Короткевич взялася за амбітний проєкт — відновлення старих міських вивісок, які роками були частиною візуального коду міста. Ініціатива «Рудименти Львова» вже працює над реставрацією культового напису «Електротовари» та привертає увагу до важливості збереження цих, на перший погляд, незначних елементів міської спадщини.
Ключові моменти
- Ініціатива «Рудименти Львова» займається дослідженням та відновленням історичних вивісок у місті.
- Головним проєктом є реставрація неонової вивіски «Електротовари», на яку збирають кошти через пожертви.
- Активісти наголошують, що багато вивісок радянського періоду є творами українських дизайнерів і частиною місцевої історії.
- Вже вдалося зберегти вивіски «Юний технік» та Наукового товариства імені Шевченка.
- Проєкт стикається з фінансовими труднощами та бюрократичними перепонами, але продовжує роботу.
Від хобі до міської ініціативи
Проєкт «Рудименти Львова» розпочався з особистого зацікавлення артменеджерки Ярини Короткевич старими написами, вказівниками та табличками, що збереглися на львівських вулицях. Вона почала каталогізувати їх на сторінці в Instagram, називаючи «міськими рудиментами» — елементами, що втратили свою первісну функцію, але залишаються свідками епохи.
З часом навколо сторінки сформувалася активна спільнота. Саме підписники після публікації відео про занедбану вивіску «Електротовари» на вулиці Левицького почали писати з пропозиціями її відновити. «Хтось мав цим зайнятися — і цим хтосем виявилася я», — зазначає Ярина.
Вона пояснює, що такі написи є важливим елементом предметного дизайну та візуальної культури міста. Хоча їх часто асоціюють із радянським минулим, дослідження архівних фотографій показує, що значну частину створювали українські шрифтовики, дизайнери та інженери. Це доводить українську присутність у міському просторі навіть у ті часи.
Український неон: забута традиція
Неонові вивіски з'явилися у Львові ще в 1920–1930-х роках, за польських часів. Наприклад, на площі Соборній сяяла реклама компанії Bosch. З приходом радянської влади, попри уніфікацію, неон продовжував використовуватись як символ модерності. Проте з часом більшість таких об'єктів було втрачено. Для порівняння, у польських містах, як-от Вроцлав та Катовіце, збереження неонів стало частиною міської політики, а у Варшаві навіть існує Музей неону.
«Електротовари»: історія одного порятунку
Реставрація вивіски «Електротовари» стала центральним проєктом ініціативи. Процес виявився складним і вартісним. Початковий кошторис у 250 тисяч гривень вдалося скоротити до 150 тисяч, але збір коштів триває досі.
Роботу вдалося розпочати завдяки пожертві в 50 тисяч гривень. Однак під час демонтажу виявилося, що старий акрил, з якого виготовлені літери, буквально розсипається в руках. Це змусило команду повністю виготовляти нові елементи, зберігаючи при цьому автентичні металеві каркаси.
«Ми вирішили, що робитимемо лише зовнішній неон, бо всередині він би споживав занадто багато електроенергії. Та й з огляду на блекаути це не найкраще рішення», — пояснює Ярина Короткевич.
Замість внутрішнього неону, який був у оригіналі, встановлять сучасне та економне діодне підсвічування з можливістю регулювання яскравості. Це також допомогло обійти формальну заборону на розміщення неону на історичних фасадах.
Деталі реставрації
- Загальна вартість: близько 150 тисяч гривень.
- Кількість літер: 13.
- Технологія: Збереження оригінальних металевих каркасів, виготовлення нових акрилових елементів, заміна внутрішнього неону на LED-підсвітку.
- Поточна потреба: Залишається зібрати 20–25 тисяч гривень на трансформатори та монтажні роботи.
Ініціативу підтримала власниця приміщення, а Управління охорони історичного середовища не висувало заперечень. Проте процес затягнувся через необхідність постійно дозбирувати кошти на кожному етапі.
Вже врятовані та ті, що чекають
Проєкт «Рудименти Львова» має на своєму рахунку й інші успішні кейси. Завдяки співпраці з Офісом охорони культурної спадщини вдалося відновити втрачену частину історичної вивіски Наукового товариства імені Шевченка на проспекті Шевченка. Латунні літери, які вважалися втраченими, знайшлися і були повернуті на фасад.
Ще один приклад — вивіска магазину «Юний технік». Після закриття магазину нова аптека, що відкрилася на його місці, профінансувала реставрацію латунних літер і розмістила їх у вітрині, зберігши для міста цей впізнаваний напис.
Проте багато унікальних об'єктів залишаються під загрозою або потребують значних інвестицій. Серед них:
- Палац культури імені Гната Хоткевича: має унікальну двобічну неонову вивіску, створену вже за часів незалежності, але її відновлення коштуватиме «страшних грошей».
- Видавництво «Вільна Україна»: найдовша вивіска у Львові (близько 40 метрів), яку періодично підфарбовують, але без належної реставрації.
- Спорткомплекс «Динамо»: вивіска з історичною літерою «Д», якій понад 100 років, перебуває в поганому стані та потребує фахового догляду.
Спадщина не «на часі»?
Ярина Короткевич визнає, що під час повномасштабної війни збирати кошти на культурні проєкти непросто. Вона отримує як підтримку, так і критику. Деякі люди вважають такі ініціативи недоречними, коли головним пріоритетом є допомога армії.
«Я розумію, що зараз люди не готові легко донатити на такі речі. Є Збройні сили, є нагальніші потреби. І мій перший заклик завжди той самий — спочатку підтримуйте військо, а вже тоді, якщо маєте змогу, допомагайте проєктам зі спадщини», — наголошує вона.
Водночас її підтримують багато людей, зокрема й військові. Один із донаторів, який щомісяця перераховує кошти, служить у ЗСУ. На думку Ярини, спадщина ніколи не була «на часі», і якщо чекати слушного моменту для її порятунку, він може ніколи не настати.
Зараз команда проєкту працює над створенням офіційного переліку історичних вивісок Львова. Цей список планують передати до управління архітектури, щоб надати об'єктам охоронний статус і захистити їх від зникнення в майбутньому.
