Культурне життя Львова переживає безпрецедентну трансформацію. На тлі повномасштабного вторгнення місто стало не лише гуманітарним, а й потужним мистецьким центром, де кількість артпросторів наблизилася до 80. Нові галереї відкривають свої двері, а відомі інституції переосмислюють свою діяльність, реагуючи на виклики часу.
Цей процес супроводжується активними дискусіями в суспільстві, адже Львів, який традиційно асоціювався з класичним мистецтвом, сьогодні приймає сміливі сучасні проєкти. Митці та куратори пояснюють: мистецтво стало способом опрацювання травми війни та потужним інструментом для діалогу про сьогодення.
Ключові факти
- Кількість мистецьких галерей у Львові зросла майже до 80.
- За останні три роки у місті зафіксовано 40% приріст культурних інституцій.
- Нові артпростори поєднують експозицію сучасного мистецтва із місією збереження культурної спадщини.
- Сучасні скульптури та виставки викликають жваві публічні дискусії, що свідчить про зростання зацікавленості до мистецтва.
Нова ера для мистецтва: від консерватизму до експериментів
Львів, довгий час відомий своїми консервативними культурними традиціями, переживає справжній ренесанс. Повномасштабна війна стала каталізатором для змін, змусивши митців та кураторів вийти за звичні рамки. Страх перед невідомістю трансформувався у сміливість експериментувати з формами, темами та просторами.
Одним із яскравих прикладів цієї тенденції є Zenyk Art Gallery. Простір, що відкрився у лютому на вулиці Шота Руставелі, 7, за перші пів року роботи залучив близько 70 000 відвідувачів. Це свідчить про значний суспільний запит на нові культурні досвіди.
«У Львові перестали боятися змін. Бо вже війни перестали боятися. Львів завжди був консервативний, ми - Галичина, у нас тут дуже багато було канонів, і був великий страх змінити ці канони. Але коли почалася війна, то ця остання крапля страху зникла», — пояснює кураторка галереї Христина Береговська.
Ці зміни, за її словами, кардинально вплинули на сенси експозиційної діяльності та загальну місію мистецтва в суспільстві. Галереї почали активно представляти роботи, що є прямою рефлексією на події сьогодення — часто абстрактні, концептуальні та створені з нетрадиційних матеріалів.
Мистецтво як прихисток і свідчення
Окрім створення нових сенсів, львівські галереї взяли на себе важливу місію — збереження культурної спадщини. Використовуючи відносну безпеку міста, інституції приймають на зберігання та експонують твори мистецтва, евакуйовані з прифронтових та окупованих територій.
Евакуація культурних цінностей
З 2022 року тривають численні операції з порятунку мистецьких колекцій з міст, що перебувають під загрозою знищення. Такі проєкти, як ініціатива Леоніда Марущака з вивезення робіт із Бахмута, допомагають зберегти безцінні артефакти для майбутніх поколінь. Проте цей процес є надзвичайно складним і ризикованим.
Христина Береговська розповідає про жахливі умови транспортування. За її словами, твори, які мали б зайняти п'ять вагонів, доводилося вміщувати в один. Це призвело до пошкодження значної частини колекцій. «Частина робіт просто «мертва». Вони зберігаються в бункерах, де навіть миші не живуть», — зазначає вона.
Виставляючи такі роботи, галереї не лише знайомлять з ними львів'ян та гостей міста, а й фактично дають їм нове життя, проводячи реставрацію та вписуючи у новий культурний контекст.
Діалог через провокацію: сучасна скульптура в міському просторі
Однією з найбільш обговорюваних тем у культурному житті Львова стала поява сучасної скульптури в публічних просторах. Проєкт «Скульптурний маршрут» у Стрийському парку, організований куратором Павлом Гудімовим, викликав шквал емоцій та дискусій.
Особливий резонанс спричинила робота Василя Корчового «Впевнена» — монументальна оголена жіноча фігура. Павло Гудімов пояснює, що не вважає цю скульптуру суто сучасним мистецтвом, а радше класифікує її як «файн арт», виконаний у традиційній техніці.
Статистика культурного зростання
За словами Павла Гудімова, за останні три роки у Львові кількість культурних інституцій зросла на 40%. Для порівняння, у Києві цей показник становить лише 15%. Це свідчить про перетворення Львова на провідний культурний центр країни.
Куратор свідомо обрав цю роботу, прогнозуючи її здатність сколихнути суспільство. «Вона викликала дійсно хвилю і обурення, і дискусії, і підтримки. І це було прекрасно, тому що це справжній мистецький твір, який потрапив у правильне місце, в правильний час, і в правильний настрій суспільства», — коментує Гудімов.
Цей випадок демонструє, що мистецький «бум» у Львові — це не лише про кількість, а й про готовність міста до складного діалогу на гострі теми.
Нові формати: від галерей у квартирах до масштабних артцентрів
Мистецький ландшафт Львова збагачується не лише кількісно, а й типологічно. З'являються простори різноманітних форматів, що робить мистецтво доступнішим для ширшої аудиторії.
Камерні простори Павла Гудімова
Куратор розвиває мережу «Я Галерея», розміщуючи артпростори у старовинних львівських квартирах. Одна з них, «Я Галерея: Пентхаус», розташована на останньому поверсі будинку початку XX століття на вулиці Зеленій. Такий підхід перетворює сам простір на частину експозиції. «Тут ти приходиш дивитися живопис в живописі. І виставка, і стіни, і простір сам — це робота тонких художників», — каже Гудімов.
Амбіції Mercury Art Center
На противагу камерним галереям, у місті з'являються масштабні проєкти. «Mercury Art Center» нещодавно придбав простір площею 2000 м² на вулиці Січових Стрільців. Місія центру — популяризація українського мистецтва в найсміливіших його проявах.
Керівниця мистецьких програм Анна Хома наголошує на важливості доступності. «Коли ми кажемо «популяризувати», це означає зробити його доступним у різний спосіб. Людина має відчувати себе комфортно, прагнути дізнаватися нове», — пояснює вона. Для цього центр супроводжує виставки детальними поясненнями від авторів та кураторів.
Збірка центру вже налічує понад 6000 експонатів, а також інституція відкрила перший на заході України аукціонний дім. Це свідчить про комплексний підхід до розвитку артринку.
Таким чином, Львів утверджується як динамічний культурний центр, де знаходять місце і класичні традиції, і сміливі експерименти. Місто не боїться ставити складні питання та запрошує кожного долучитися до діалогу про те, яким є і яким може бути українське мистецтво сьогодні.
