Личаківський районний суд міста Львова виніс вирок у справі військовослужбовця з Нового Роздолу, якого звинуватили у самовільному залишенні військової частини. Чоловіка засудили до п'яти років позбавлення волі за те, що він був відсутній на службі понад два місяці.
Згідно з офіційними матеріалами справи, опублікованими в Єдиному державному реєстрі судових рішень, солдат покинув місце дислокації без дозволу командування на початку весни 2025 року. Під час судового засідання він визнав свою провину, пояснюючи вчинок складними сімейними обставинами.
Ключові факти справи
- Покарання: Військовослужбовця засуджено до 5 років позбавлення волі.
- Звинувачення: Самовільне залишення військової частини (стаття 407 КК України).
- Тривалість відсутності: Солдат не з'являвся на службу з 5 березня по 13 травня 2025 року.
- Позиція обвинуваченого: Визнав провину, посилаючись на важкі сімейні обставини, та заявив, що не мав наміру ухилятися від служби назавжди.
- Рішення суду: Суд врахував пом'якшувальні обставини, але призначив реальний термін ув'язнення.
Обставини справи та розгляд у суді
Слідство встановило, що військовослужбовець, мешканець міста Новий Розділ на Львівщині, 5 березня 2025 року не прибув на службу до своєї військової частини. Він не мав офіційного дозволу від командування на відсутність. Його перебування поза межами частини тривало до 13 травня 2025 року, що становить понад два місяці.
Протягом цього періоду солдат не виконував свої службові обов'язки, що кваліфікується як кримінальне правопорушення, особливо в умовах воєнного стану. Справу було передано до Личаківського районного суду міста Львова для розгляду по суті.
Позиція обвинуваченого
Під час судового засідання чоловік повністю визнав свою провину. Він пояснив, що його вчинок був зумовлений складними сімейними обставинами, які вимагали його присутності вдома. Обвинувачений наголосив, що не мав наміру назавжди ухилятися від виконання військового обов'язку і планував повернутися до служби.
Його щире каяття та співпраця зі слідством стали важливими факторами, які суд враховував при винесенні вироку. Це свідчить про усвідомлення ним серйозності свого проступку.
Що таке самовільне залишення частини?
Самовільне залишення військової частини або місця служби (СЗЧ), передбачене статтею 407 Кримінального кодексу України, є одним із найпоширеніших військових злочинів. Покарання за цей злочин значно посилюється, якщо його скоєно в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, і може сягати до 12 років позбавлення волі.
Рішення суду та пом'якшувальні обставини
При винесенні вироку суд взяв до уваги кілька важливих аспектів. З одного боку, злочин був скоєний в умовах воєнного стану, що є обтяжуючою обставиною і вимагає суворого покарання для підтримання військової дисципліни.
З іншого боку, суд врахував низку пом'якшувальних обставин, які характеризували особу обвинуваченого:
- Відсутність судимостей: Чоловік раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
- Позитивна характеристика: Він мав позитивні відгуки за місцем проживання та служби (до інциденту).
- Щире каяття: Обвинувачений визнав провину і розкаявся у скоєному.
- Сприяння слідству: Активно співпрацював з правоохоронними органами під час розслідування справи.
Незважаючи на ці пом'якшувальні фактори, суд дійшов висновку, що вчинене правопорушення є надто серйозним, щоб обмежитися умовним терміном. Тому було призначено реальне покарання.
«Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, [...] приходить до переконання про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства», — часто зазначається у подібних вироках для обґрунтування реального терміну покарання.
Юридичний контекст та відповідальність
Справи, пов'язані з ухиленням від військової служби та дезертирством, перебувають під особливим контролем правоохоронних органів та судів України, особливо після повномасштабного вторгнення. Підтримання дисципліни та боєздатності армії є пріоритетом національної безпеки.
Статистика військових злочинів
За даними Офісу Генерального прокурора, з початку повномасштабного вторгнення кількість кримінальних проваджень щодо військових злочинів значно зросла. Найбільша частка справ стосується саме самовільного залишення військової частини (ст. 407 КК) та дезертирства (ст. 408 КК).
Різниця між цими двома статтями полягає в намірі. При СЗЧ військовий не має на меті назавжди ухилитися від служби, тоді як дезертирство передбачає саме такий намір. У даній справі суд кваліфікував дії солдата як самовільне залишення частини, врахувавши його свідчення про намір повернутися.
Призначення покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі є поширеною практикою в подібних справах. Це рішення слугує сигналом для інших військовослужбовців про невідворотність покарання за порушення військового обов'язку. Водночас врахування пом'якшувальних обставин показує, що судова система намагається індивідуально підходити до кожної справи, аналізуючи мотиви та особу обвинуваченого.
Вирок Личаківського районного суду ще не набрав законної сили і може бути оскаржений в апеляційному порядку.
