Зіновій Козицький, засновник однієї з найбільших приватних газовидобувних компаній на заході України, розповів про шлях від лікаря-психіатра до енергетичного магната. В умовах війни його діяльність охоплює не лише стратегічні для країни галузі, як-от видобуток газу та відновлювана енергетика, але й несподівані інвестиції в культуру, зокрема відкриття масштабної артгалереї у Львові.
Його бізнес-імперія, що включає компанію "Західнадрасервіс" та 17 електростанцій, є значним платником податків та роботодавцем у регіоні. Водночас Козицький активно займається благодійністю, підтримуючи армію та реалізуючи соціальні проєкти, доводячи, що великий бізнес може бути рушієм не лише економічних, а й суспільних змін.
Ключові тези
- Енергетична стійкість: Децентралізація енергосистеми через відновлювані джерела є стратегічним виходом для України в умовах війни.
- Економічний внесок: З 2022 року компанії Козицького сплатили близько 13 мільярдів гривень податків до бюджету України.
- Соціальна відповідальність: На підприємствах працює майже 2000 людей, а на благодійність, переважно для армії, спрямовано 330 мільйонів гривень.
- Культурний фронт: Відкрита під час війни галерея ZAG у Львові за 10 місяців прийняла понад 100 тисяч відвідувачів, ставши важливим культурним осередком.
- Особиста історія: Шлях від лікаря-психіатра, який працював на ЧАЕС, до засновника енергетичної компанії та мецената.
Енергетичний фронт: шлях до незалежності
Українська енергосистема зазнала безпрецедентних руйнувань. За оцінками, втрачено близько 24 ГВт генеруючих потужностей, а ворог продовжує завдавати точкових ударів по критичній інфраструктурі. Зіновій Козицький вважає, що попри складність ситуації, Україна демонструє надзвичайну стійкість.
"Я не думаю, що якась інша країна могла би з цим впоратися, краще, ніж Україна. Завдяки професійності, мужності і самовіддачі наших енергетиків ми з цим справляємось", — зазначає він.
Ключем до виживання та майбутньої енергетичної незалежності Козицький називає децентралізацію. За його словами, це не тимчасовий захід, а стратегічний вибір.
Його компанії продовжують розбудову об'єктів відновлюваної енергетики навіть під час повномасштабного вторгнення. Наприклад, вже під час війни було збудовано вітростанцію потужністю 60 МВт, і ще одна на 40 МВт готується до запуску. Такі проєкти забезпечують електроенергією десятки тисяч домогосподарств і роблять енергосистему менш вразливою до централізованих атак.
Майбутнє української енергетики
Після перемоги, на думку Козицького, Україна продовжить інтеграцію в європейську енергосистему, рухаючись до вуглецевої нейтральності. Основою стануть відновлювані джерела та децентралізована генерація. Перспективним напрямом є також виробництво "зеленого водню", що може не лише замінити природний газ, а й перетворити Україну на важливого експортера екологічно чистої енергії до Європи.
Від лікарського кабінету до газових свердловин
Кар'єрний шлях Зіновія Козицького є нетиповим для енергетичної галузі. За освітою він лікар-психіатр, який понад 20 років присвятив медицині. Його знайомство з енергетикою почалося ще в студентські роки під час роботи на будівництві газопроводу в Сургуті. Однак визначальним став досвід ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
"Я усвідомив, наскільки серйозною і масштабною є тема енергетики, яка є великим благом для людей, але також може стати й великою бідою", — згадує підприємець.
Перехід у бізнес відбувся у 2004 році, коли йому запропонували інвестувати у видобуток газу. Перший проєкт виявився надзвичайно успішним, що спонукало Козицького глибше зануритися в галузь і навіть здобути другу освіту в Івано-Франківському університеті нафти й газу.
Ціна та ризики газовидобутку
Розробка газових родовищ — це бізнес із високими ризиками та значними інвестиціями. Вартість буріння однієї свердловини може сягати від 15 до 25 мільйонів доларів. При цьому немає жодних гарантій успіху. "Вклавши 15 мільйонів в одну свердловину, можна стати банкрутом, якщо вона не дасть результату", — пояснює Козицький. Окупність таких проєктів може тривати до 5 років і залежить від обсягів видобутого газу.
Родина, війна та соціальна відповідальність
Бізнес Зіновія Козицького є сімейною справою. Старший син Максим, який до 2020 року очолював напрям відновлюваної енергетики, зараз є головою Львівської обласної військової адміністрації. Молодший син Степан після початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до війська.
"Степан пішов в армію добровольцем, нічого нам не сказавши заздалегідь... Для нього це було непросте рішення – у нього вже тоді було четверо дітей", — розповідає батько. Степан брав участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку у складі 47-ї бригади "Маґура", а після демобілізації повернувся до управління газовидобувним напрямом компанії.
Діяльність компаній має відчутний вплив на регіон. Виробленої електроенергії вистачає для забезпечення потреб близько півмільйона людей. З 2022 року до бюджетів різних рівнів було сплачено 13 мільярдів гривень податків, з яких понад мільярд надійшов до місцевих громад Львівщини та Івано-Франківщини.
Мистецтво як елемент національної безпеки
Одним з найнесподіваніших проєктів Козицького стало відкриття у лютому 2025 року у Львові галереї сучасного мистецтва ZAG. Ідея виникла під час війни, коли благодійний фонд родини почав організовувати мистецькі аукціони для збору коштів на потреби армії.
На критику щодо доцільності таких проєктів під час війни підприємець відповідає:
"Інвестиції в культуру – це інвестиції в декомунізацію, дерусифікацію і деімперіалізацію нашої культурної спадщини. Сьогодні це не просто "культурна діяльність". Це елемент національної безпеки. Зберегти мистецтво – означає зберегти пам’ять держави і народу".
Галерея ZAG стала феноменом. За перші 10 місяців її відвідало понад 100 тисяч людей. Простір є повністю інклюзивним, а завдяки "правилу безплатних днів" доступ до мистецтва отримують усі охочі. В один із таких днів галерею відвідала рекордна кількість людей — понад 4500.
Перша виставка "Маленький принц" була присвячена пам'яті онука Зіновія Козицького, Зеника-молодшого, який помер від важкої хвороби. Цей проєкт став не лише культурною подією, а й глибоко особистою історією про біль втрати та спробу трансформувати його у щось світле.
Діяльність Зіновія Козицького демонструє, як бізнес може виходити за межі отримання прибутку, стаючи опорою для держави в часи найважчих випробувань — на енергетичному, економічному та культурному фронтах.
